Пуха або давненько я про кОтів не писала

Коли Йона народила чотирьох котенят, дехто з наших знайомих сприйняв це як стихійне лихо.
- Що ж ви будете робити? Куди їх подіти? І в міській квартирі? - плескали в долоні і брались за голову різні "добрі люди".
Йона тихцем плакала.
- Відколи це діти стали стихійним лихом?Це ж радість!
- А хто їх годуватиме?Ти про це подумала? - випоминала їй бабуня
- Ми не дармоїди, - захищалась Йона, - ми відпрацюємо, всіх мишей переловимо.
Бабуня тільки зітхала, ясно, що в місті мишей не ловлять, а до літа - ще треба дожити.
А я не втомлювалась відповідати "добрим людям", що котенят ми понесемо на базар. От якраз навпроти нашого будинку котячий базар є, там котенят всіх беруть, треба тільки доплатити,а потім роздають "даром".
- А ти знаєш, що з ними там роблять? - моя приятелька Наталка була категорично проти котячих базарів, краще потопити, вважала вона, бо на базарі....- в цьому місці вона робила трагічну паузу, великі очі і приголомшувала слухачів страшним повідомленням:
- Вони продають котенят тим, хто тренує мисливських собак!
- Ага, ага, - підтвердила продавчиня цукру, в якої я брала ящик для Йониних пологів, - що вони з ними роблять, ніхто не знає.Я своїх не віддаю,нехай краще на подвір"ї бігають.( Read more... )