КІМНАТА З СВІТЛОЮ ФІРАНКОЮ НА ВІКНІ

Читала тут цікаві коментарі про Пуссів, http://rikki-t-tavi.livejournal.com/1088779.html#comments, і задумалась .
Для мене існування Бога є беззаперечним фактом. Так само як і злочини другої світової, після яких не одна людина засумнівалась в його існуванні.
Якщо бути до кінця чесною, то я вірю .
Хоча тут навіть не у вірі питання.
От сиджу я в своїй сільській хаті, клацаю по клавішам, читаю блог Аліки, а вона між іншим, пише в далеких Америках, а на столі телефончик лежить, і з нього в будь-який момент можу поговорити з ким-небудь, за сотні і тисячі кілометрів.

Ну і телевізор.

Я про те, що всі ці речі ще сто років тому здавались неймовірними. І мої далекі предки сказали б, що то диво. (Вони помилялись, точно, мобільний телефон – зовсім не диво, а от автобус до Лисогірки, чи хоча б щоденний до сільради – оце диво.:)
Але чи перестає існувати мобільний зв»язок від того, що хтось у нього не вірить?
Чи впливає чиясь невіра на сам факт існування інтернету?
І, до речі, я зовсім не уявляю, як воно функціонує. Де там кнопка, і яким чином ці бібліотеки різних знань влазять у мій комп»ютер.
Я навіть не задумувалась над цим ніколи.
Хоча, для зсуву точки зборки варто було б помізкувати.
Як тільки знайду трішки вільного часу.
І моє незнання зовсім не заважає мені читати книжки з Лібрусеку.

Якщо ж бути чесною до кінця, я не знаю багато про Бога. Не знаю. Я не знаю, хто він і що, і навіть чоловік він чи жінка, чи просто джерело енергії як в атомному реакторі.
Я знаю, що у світі багато речей не до кінця зрозумілих.
Інтернет , наприклад.
І Бог.

І , можливо, Бог зовсім не такий як я собі уявляю.

І знаю я про нього дуже і дуже мало.

Але це не означає, що завтра я не дізнаюсь більше.

І що сьогоднішня молитва марна.