КІМНАТА З СВІТЛОЮ ФІРАНКОЮ НА ВІКНІ

то я додам свої 5 копійок.
Вперше я побувала у Берліні 4 роки тому, і це була неймовірна подорож, автобусом по Європах. Коли я сідала в того автобуса, навіть не уявляла в яких країнах побуваю. Взагалі, я їхала в Париж. Але той чудесний автобус передбачав зупинку на день в Берліні, і ми з Алінкою спочатку пішла на музейний острів, і обходили всі єгипетсько-грецькі зали, бо Алінка в музеях буває рідко і вирішила надолужити, буквально - вона обглянула кожен експонат.
А потім ми поїхали далі, екскурсійним автобусом чи тролейбусом, що там їздить для туристів. І зупинились на пункті перетину кордону, я знову потягла Алінку в музей, там був неймовірний музей Берлінської стіни, на який у нас не було часу, і грошей теж, бо ми вибивались з ліміту, а попереду - Париж, але ми зайшли в музейну крамничку, і дивились на різні чудасії, там були сірники, і шоколадки ( я одну купила), і чашки-футболки , всі присвячені Берлінському муру, і я б купила всього багато, якби не обачна Алінка, яка тримала мене за руку, але одне я все-таки купила, я купила собі листівку з шматочком стіни. Там продавались ці шматочки, хоч Алінка переконувала мене, що справжня стіна вже розпродана, а це - обман туристів, але я була невблаганна. Я купила собі шматочок стіни, бо мій дід, рідний брат моєї баби по матері, він цю стіну будував.
Він служив тоді в армії, і я ніколи не чула докладніших розповідей, крім згадки, "тоді там ту Стіну будували", а помер він ще до того, як я зрозуміла, що всіх треба розпитувати і все записувати, бо ніхто потім не згадає, і досі ніхто цього не зробив, не зібрав спогади тих радянських солдат, які стояли там, і що вони думали, що говорили і відчували. Але я не знаю більше нікого, хто будував Стіну, а дід Іван, мамин рідний дядько вже помер.
І тоді я подумала, що це все символічно, що мій дід будував Стіну, а я, його внучка, чи правильно, внучата племінниця, купую шматочок вже зруйнованої.
По вашому, це дурниці сентиментальні? Так ?

Коли збираєшся в подорож, та ще й за кордон, маєш шанс заразитись рідкісною хворобою - "подорожнім божевіллям". Це такий вірус, який розмножується у мозку і начиняє голову людини найнеймовірнішими думками, одна страшніше другої. За останні тижні я не раз бачила в людях ознаки цього вірусу."А чи будуть годувати в літаку?", " чи вистачить нам грошей", "скільки брати сала", "мені не дадуть візу", "не пустять через кордон", "митники конфіскують цукерки". ( Читати далі )