Не подобається мені

Я щось таке надумала ще вчора.
Читала мемуар "куратора" Ліни Костенко. Оце країна, поетка оголосила голодування, бо вірш не так надрукували, і КГБ їде розбиратись. Приїздить, п"є каву з чоловіком і переконує дружину припинити свої голодні протести.
Я читаю, і не подобається мені це все.
Не має значення, яка з тебе поетка, аби куратор добрий попався. От Костенко мала "доброго" куратора, а Стус - такого, що у віршах не тямив, і не знав, що геній перед ним.
А я все одно чую від розумних, наче, людей, що Стусових вірші не розуміють, а от Ліна Костенко - оце величина!
А я згадую, як студентами ми начитались ми Стуса настільки, що Ліну Костенко після нього не сприймали. І не тільки я, мої друзі теж, читали її "Вибране" і ... не чіпляло їх.
А цей , полковник, тепер інтерв"ю дає, про геніальність розповідає.
А я читаю і думаю, що ж ти Стуса не врятував ?

Але не це мені не подобається.
Не подобається, що читатимуть "мемуар" і  казатимуть потім, бачте, навіть кагебе понімало, яка вона талантліва.
От навіть гестапо оцінило, яка Теліга героїчна.
Це навіть гірше, ніж "сам Бальзак цікавиться Україною". Бо він таки Бальзак, а вони хто? Кати мого народу, як їх не називай,  маж федя хоч чим, а він залишиться федьом.  Я свого часу "Нецензурного Стуса" прочитала, і все не могла зрозуміти, чом того нещасного роблять винним у Стусових арештах, того лінгвіста-любителя? Чом не пишуть про тих, хто справу готував?  Не візьмуть у них інтерв"ю ?
От дочекались.  Бійці невидимого фронту  нарешті оповідають, "чим вони всю жізнь занімалісь". Пили каву з Ліною Костенко і розмовляли. Про поезію.