Дитина в магазині
Nov. 4th, 2012 04:30 pmЩодень маю всякі мамські запитаня, на які шукаю відповідь. От зараз -як пояснити Мефодеві, чому ми не купуємо саме цю машинку\книжку\цукерку.
Раніше виходило так, що все, на що він показував пальцем, ми купували. Ну тут є просте логічне пояснення, в селі ми могли купити кульку повітряну або палички за 2 грн, а як переїхали в місто, то купували йогурт чи сирок, іноді банани. І коли Мефодь показував на сирок, я його хвалила, що згадав і клала в кошик.
За останні тижні Мефодик кілька разів потрапляв у магазин іграшок і там йому пропонували щось вибрати, наприклад, бабуня отримала пенсію, чи він погано себе почував і мама, тобто я, хотіла його порадувати. А вчора ми пішли в супермаркет купувати хліб і до хліба і Мефодя потяг мене до іграшкового відділу. Хотів там купити то одну машинку, то другу. Я йому пояснювала по всякому, що ми вже купили хліб і Йоні "ам", тому зараз немає грошей, що мама не взяла картку і т.д. Якось переконала. Але все-таки, для себе не вирішила як себе поводити в таких ситуаціях. Не хочеться озвучувати фразу "грошей нема", не хочеться, щоб дитина звикала, що їх нема.Ну і не хочеться , щоб синочок привчався, що всі його бажання виконуються, бо так теж не може бути. Але що сказати? Нема картки? Ну він розумний хлопчик, наступного разу нагадає, щоб я взяла картку. Зовсім не заходити в такі магазини теж важко, бо іграшки тепер всюди продаються. А довге пояснення, що гроші потрібні на їжу, одяг і комунальні витрати навряд чи дитині зрозуміле.Так нічого не придумала.
Раніше виходило так, що все, на що він показував пальцем, ми купували. Ну тут є просте логічне пояснення, в селі ми могли купити кульку повітряну або палички за 2 грн, а як переїхали в місто, то купували йогурт чи сирок, іноді банани. І коли Мефодь показував на сирок, я його хвалила, що згадав і клала в кошик.
За останні тижні Мефодик кілька разів потрапляв у магазин іграшок і там йому пропонували щось вибрати, наприклад, бабуня отримала пенсію, чи він погано себе почував і мама, тобто я, хотіла його порадувати. А вчора ми пішли в супермаркет купувати хліб і до хліба і Мефодя потяг мене до іграшкового відділу. Хотів там купити то одну машинку, то другу. Я йому пояснювала по всякому, що ми вже купили хліб і Йоні "ам", тому зараз немає грошей, що мама не взяла картку і т.д. Якось переконала. Але все-таки, для себе не вирішила як себе поводити в таких ситуаціях. Не хочеться озвучувати фразу "грошей нема", не хочеться, щоб дитина звикала, що їх нема.Ну і не хочеться , щоб синочок привчався, що всі його бажання виконуються, бо так теж не може бути. Але що сказати? Нема картки? Ну він розумний хлопчик, наступного разу нагадає, щоб я взяла картку. Зовсім не заходити в такі магазини теж важко, бо іграшки тепер всюди продаються. А довге пояснення, що гроші потрібні на їжу, одяг і комунальні витрати навряд чи дитині зрозуміле.Так нічого не придумала.