Кубики, соки і булочки. Майже як у Астрід Ліндгрен

Мефодик став такий лагідний, треться об мене, обіймає, мазається. Раніше він такого не робив. А тут - пробило на ніжність до мами.
Провів інвентаризацію іграшок, витяг те, чим давно не грався, повкладав тваринки в свій сортер, замучив мене кубиками, треба ж було скласти і кицю, і машинку, і корову, і пароплав. А раніше ми тими кубиками тільки вежу будували.
Полюбив яблучний сік, відомий йому під кодовою назвою "чай". Цей "чай" ми днями пили в Макдональдсі, ми туди по кульку ходимо.А вчора я вибігала у справах і вирішила йому замість машинки за 5 коп:) принести соку в коробочці.
Заходжу на кухню, Мефодик стоїть біля столу, тримає в руках почату коробку соку, повільно повертає її навколо коробчиної осі ( а у коробки є вісь?) і розчаровано каже ;
- Нема.
- Ну тепер точно нема, - відгукуюсь я, бо залишки соку, як у повільному кіно, виливаються на підлогу.

До речі, ось вам загадка.
Мама прийшла додому і принесла булочки з маком. Дві з"їв Мефодик, одну - бабуня. Ввечері мама згадала про булочки і вирішила сама їх з"їсти. Заварила чай, взяла булочку, сіла в крісло.
А тепер запитання, чи постраждає мамина фігура від булочки, якщо з правого боку від крісла всівся Мефодик, а зліва - вмостилась Йона? І який відсоток булочки все-таки має шанс потрапити мамі до рота?

Про мамський досвід

Хтось з тих класиків, Бабель чи Бебель, чи як його звали, так от він колись написав, що при соціалізмі кожна жінка-мати буде одночасно матір"ю всім дітям. Я думаю, у нас в Україні соціалізм таки наступив, в цьому окремому питанні.
Бо за час мого материнства я регулярно чую поради на вулиці від "кожної жінки" щодо холодно-жарко-сонце-вітер-вушка зверху. А недавно з"явилась нова тема, чому він у вас в колясі їздить? Отак просто на вулиці запитують. Я чемно пояснюю, що це не він їздить, це я вожу, бо мені так зручніше на базарі все купити , в кошик скласти, і ще й на майданчик заїхати. А сама думаю, а якщо б таке сказали мамі, дитина якої мусить їздити вколясі , бо з якихось причин не може ходити?

Але взагалі, як я думаю, ці питання мають якусь причину, і набагато глибшу. ніж просто цікавість. Ну і бажання залізти в чуже життя зі своїм уставом. Я думаю, що у нас не налагоджена система передачі мамського досвіду. По-перше, за останні сто років цей досвід постійно критикувався, кожне наступне покоління робило інакше, то годували за вимогою, то за розкладом, і те, що казала бабуся - нехтувалось, воно не бралось до уваги, а іноді ще й таврувалось як пережиток.По-друге, у нас немає чи дуже мало таких речей як групи взаємодопомоги/підтримки, де якраз такий досвід можуть передавати, і де поради "кожної жінки" могли б бути до речі, і вона теж відчувала б, що її унікальний досвід мами, а кожен досвід унікальний і неповторний, так от, цей досвід вкладався б у спільну скарбницю. А по-третє, суспільство українське загалом нехтує мамським досвідом, у нас видаються збірки на кштал "письменники про футбол, про секс, і тт.д", а от збірка "письменники про вагітність, материнство, дітей" - такої нема ( відсоток за ідею мій:).
І що залишається - чіплятись на вулиці до мам з порадами.
Але іноді - іноді просто хочуть люди поспілкуватись.І знову - не знають як, не мають де, і не навчені як це зробити аби не образити співрозмовницю.