(no subject)

Ох, я вже не дивуюсь, я нічому не дивуюсь…
Грались з Мефодиком у кімнаті, а на килимі лежить… Хто б ви думали? Ні, не Йона.
Крокодил.
Маленький такий крокодил, лапками доверху. Традиційно – без усяких ознак життя.
Хвилина шокового стану – і я вже несу труп ящірки на город. У нас тепер вже і не город, а справжній скотомогильник! Цвинтар загиблих тварин. Коротка похоронна церемонія , і – спи спокійно, крокодильчику, … чим би тебе втішити на прощання? Ага, придумала. Може в наступному перевтіленні станеш кішкою?
- Уявляєш, - кажу мамі, - знайшли на килимі труп ящірки.
Мама пополотніла:
- Як ?! Як вона залізла в хату?
- Скористалась Йониною допомогою.
Мама полегшено зітхає, на щастя, дика природа не настільки знахабніла, щоб самостійно залізти і хату і там накласти на себе руки.
Досить з нас білок, які чомусь вирішили топитись в городній криниці!
Все інше можна пережити – зайців на вигоні, лелек на городі. Але топитись в криниці ,нехай і городній, тут я протестую. Між іншим, Йонисько на білок так уважненько поглядає, видно обмірковує, з чим їх їдять. З яким соусом.

Благословіння посівів

У нашої худобці давно є неправильна звичка – качатись по городі. Особливо любив це діло нині покійний Риндя. Якось посадили цибулю, то він щодня виходив на город і в ній викачувався. Благословляв, як справжній жрець землеробського культу. Правда і те, що цибуля була іншого віросповідання, бо благословення Риндіного не сприймала і зовсім того року не вродила.
Йона теж любить благословляти. Щодня сидить на городі, то в помідорах, то в перцях.
- Ану пішла звідси! Геть з городу! – кричить бабуня.
- Йона, йди в інше місце! – це ми з Мефодиком гукаємо.
Ніякої реакції. Йонисько лежить просто на тендітних пагонах перців, і з насолодою повертається в різні боки. Бабуся знервується. Йона не реагує. Я беру Мефодика на руки, і ми рушаємо до жриці. Обряд-обрядом, та схоже, доведеться його перервати.
- Йона! – щось в моєму голосі переконує кицю, що краще звідси йти. Вона враз схоплюється на ноги і чимдуж мчить по городі.
- Не треба так галасувати! Не хочете,щоб я благословила перці – не буду. Піти в інше місце – вже йду, - бурчить Йона і задоволено розтягається на землі. Вже і іншому місці. Не на перцях і не на помідорах. Навіть не на цибулі.
На огірках!