(no subject)

[rich_ka]

Ох, я вже не дивуюсь, я нічому не дивуюсь…
Грались з Мефодиком у кімнаті, а на килимі лежить… Хто б ви думали? Ні, не Йона.
Крокодил.
Маленький такий крокодил, лапками доверху. Традиційно – без усяких ознак життя.
Хвилина шокового стану – і я вже несу труп ящірки на город. У нас тепер вже і не город, а справжній скотомогильник! Цвинтар загиблих тварин. Коротка похоронна церемонія , і – спи спокійно, крокодильчику, … чим би тебе втішити на прощання? Ага, придумала. Може в наступному перевтіленні станеш кішкою?
- Уявляєш, - кажу мамі, - знайшли на килимі труп ящірки.
Мама пополотніла:
- Як ?! Як вона залізла в хату?
- Скористалась Йониною допомогою.
Мама полегшено зітхає, на щастя, дика природа не настільки знахабніла, щоб самостійно залізти і хату і там накласти на себе руки.
Досить з нас білок, які чомусь вирішили топитись в городній криниці!
Все інше можна пережити – зайців на вигоні, лелек на городі. Але топитись в криниці ,нехай і городній, тут я протестую. Між іншим, Йонисько на білок так уважненько поглядає, видно обмірковує, з чим їх їдять. З яким соусом.

Comments

[moy-compas.livejournal.com]

нечасто коментую, але Ваші розповіді про Йону і Ко завжди викликають спочатку тихі смішки, а потім валяння під столом:) пишіть ще! і підписуюсь на майбутню книжку!

р.s. до речі, може, буде цікаво: є дуууууже гарна, дотепна і влучна книжка відомої письменниці на Вашу тематику - Doris Lessing "On cats" (бачила російський переклад - Дорис Лессинг "Кошки").

[rich-ka.livejournal.com]

Дякую, про книгу Доріс Лессінг чула, але ще не читала, читала недавно гарну книгу на цю тему Хелен Браун, "Клео", про кицю Клеопатру і її родину. Сподіваюсь,що ми з Йоною долучимось до котячої антології.:)