Бесарабія. Довга дорога додому

А тепер - повертаємось назад, з бесарабського раю. Самольоти літають. Армії воюють. Ми їдемо додому.

Кілька зауважень від мене, для тих,хто читатиме.
1. Про потоплений пароплав - те ж саме розповідала ще одна жінка, яка теж була в Бесарабії.Де він міг потонути, толком ніхто не каже. Можливо, людей везли через Чорне море на Болгарію?
2. Понтонний міст. Брат мій каже, що якщо на міст кілька підвід і переправляють, то це не понтонний. А паром. Може, після бомбардувань з понтонного мосту зробили щось на зразок парому?
3. Стиль записів. Були зауваження, що читати дуже важко. Хочу пояснити, що це робочий варіант, записаний з диску. Я намагалась писати максимально все, що Тітка говорила. Потім можна буде зробити обробку , може у вигляді статті, чи книжки. Тітка чомусь впевнена, що я книжку пишу.:)

"Правда, переправили нас всіх на цю сторону, і вже проїхали ми день, і вже звідси, де Котовськ, вже гримлять , шо йде Німець.
І оцей голова колгоспу збирає тих молдованів всіх і каже, шо прощайтеся з своїми кіньми. Віддавайте цим жінкам, а самі вертайтеся додому.
Боже, як вони плакали! Це ж його, знаєш!

А ми, ми були на своїй підводі. Правда, мама кажуть:"Хай корова ця. вже як і пропаде, но ми будьмо. Хай мої діти будуть всі на підводі." Вже ні Таньки, ні мене не лищали,шоб гнати. Бо я знаю, шо я гнала була їдну ніч.Боженьку мій ! Так,шо пригнали на якесь кладбіще, ти й тако попадали на цих гробах, шоб заснути. Так ці ноги боліли. І ця худоба полягала, це всьо.
Вже як цей голова колгоспу їх (молдован) відігнав, то вони йшли клометрів ше з десять йшли. Ці, з батіжками. І це йдуть і плачуть. За цими підводами. А він , голова колгоспу, і ше якийсь представник був, з пістолєтом. Він стріляв,шоб вони вернулися, ці молдовани. І вони вже поверталися."

Як у нас стало на одного кота менше

Бо він виявися кішкою!
Ми повірили тітці Галі на слово, що то котик. І ніхто не здогадався перевірити, як там насправді.Котика назвали Плаксик, і він справно ловив мишей. Надто справно, як на особу чоловічої статі,бо всім відомо, що саме кішки найкращі у цій справі.
Так ми мирно і спокійно жили, аж поки якогось ранку мама уважніше не придивилась до мирно снідаючого Плаксика. І виявила повну відсутність основних чоловічих ознак.
В зв"язку з цим Плаксика перейменували на Йону.На честь кота, який жив у нас десь після війни і звався Йон. А назвали його так теж на честь ( в цій історії стільки честі!) героя оповідання Михайла Коцюбинського, бо якраз тоді цей твір був вельми популярний в нашій родині. Ну, той Йона був чоловіком, тобто, кіт був котом. А наша киця - стала Йоною жіночого роду. Але це так, дрібниці, Риндя, на честь якого назвали нашого Риндю, була вона. А Риндя - він. Ви все зрозуміли?
Ось так.
А оце Ганка з Плаксиком, тобто Йоною.



і ще( Read more... )