Трішки жіночої історії
May. 12th, 2010 05:34 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_ka- Я могла б і адвокатом стати, ще кращим ніж сучасні, - розповідає баба Ганка. - Я в школі добре вчилась, і дивись, як дітей влаштувала: всім надбала по квартирі. А хто ще таке в селі зробив?
Вона починає перераховувати квартирні здобутки односельчан і виходить, що дорівнятись до неї змогли тільки троє.
- А ви скільки класів закінчили, - запитую я.
- Чотири. Потім мама сказала, нащо далі вчитись, все одно будеш кужіль прясти. А хлопці пішли в семирічку.
Я не вперше чую цю кужільну історію. Дівчат залишали вдома, а хлопцям дозволяли вчитись. Це було не так давно, після другої світової.
Хтось ще хоче озвучити тезу про небувалу роль жінки в українському суспільстві? Про берегиню сімейного вогнища? Нехай запитає таких берегинь як баба Ганка, чи до вподоби їм було життя з кужелем? З вишиванням узорів?
- А ви вишиваєте?
- Ні, нащо воно мені. Колись вишивала, а тепер жалію.
- Чому?
- Непотрібне воно.
Баба Ганка розповідає мені про свої бізнесові здобутки. Завжди тримала трьох свиней, і вміла заробити гроші. Наскільки це можливо було в СРСР.
Вона і зараз орієнтується в сучасному світі: знає про торгівлю деталями до комп’ютерів, яку розгорнув один з онуків;сердиться на другого онука, тому купили машину, а він не вмів її оформити, от і пропала.
Я згадую , як два роки тому брала участь у прямому ефірі на місцевому радіо. Говорили про становище жінок, гендерні проблеми, і зателефонував один з слухачів, одразу ж почав сипати іменами: княгиня Ольга, гетьманші, Роксолана, мовляв, про що ми теревенимо, в Україні жінкам завжди було добре.
Тоді я сказала, що в тому списку лічені одиниці, а як жили мільйони? Пряли кужіль і вишивали. А могли б стати адвокатами.
Вона починає перераховувати квартирні здобутки односельчан і виходить, що дорівнятись до неї змогли тільки троє.
- А ви скільки класів закінчили, - запитую я.
- Чотири. Потім мама сказала, нащо далі вчитись, все одно будеш кужіль прясти. А хлопці пішли в семирічку.
Я не вперше чую цю кужільну історію. Дівчат залишали вдома, а хлопцям дозволяли вчитись. Це було не так давно, після другої світової.
Хтось ще хоче озвучити тезу про небувалу роль жінки в українському суспільстві? Про берегиню сімейного вогнища? Нехай запитає таких берегинь як баба Ганка, чи до вподоби їм було життя з кужелем? З вишиванням узорів?
- А ви вишиваєте?
- Ні, нащо воно мені. Колись вишивала, а тепер жалію.
- Чому?
- Непотрібне воно.
Баба Ганка розповідає мені про свої бізнесові здобутки. Завжди тримала трьох свиней, і вміла заробити гроші. Наскільки це можливо було в СРСР.
Вона і зараз орієнтується в сучасному світі: знає про торгівлю деталями до комп’ютерів, яку розгорнув один з онуків;сердиться на другого онука, тому купили машину, а він не вмів її оформити, от і пропала.
Я згадую , як два роки тому брала участь у прямому ефірі на місцевому радіо. Говорили про становище жінок, гендерні проблеми, і зателефонував один з слухачів, одразу ж почав сипати іменами: княгиня Ольга, гетьманші, Роксолана, мовляв, про що ми теревенимо, в Україні жінкам завжди було добре.
Тоді я сказала, що в тому списку лічені одиниці, а як жили мільйони? Пряли кужіль і вишивали. А могли б стати адвокатами.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-05-12 03:42 pm (UTC)Щодо шоферів, якщо мова йде про сільську місцевість, дівчина без освіти могла претендувати на місце в ланці чи на фермі, а це, хай бог милує, з сапою зранку до ночі, чи тричі на день про три кілометри ходили на ферму корів доїти ( а дорога грунтова, і в дощ, і в сніг треба йти), а шофер, все-таки, сидить в кабіні, і під дощем не мокне, та й зарплата непогана у нього.Але навіть на шофера треба було закінчити курси, які тривали чи не рік, то все-таки навчатись треба було.