Трішки жіночої історії

[rich_ka]

- Я могла б і адвокатом стати, ще кращим ніж сучасні, - розповідає баба Ганка. - Я в школі добре вчилась, і дивись, як дітей влаштувала: всім надбала по квартирі. А хто ще таке в селі зробив?
Вона починає перераховувати квартирні здобутки односельчан і виходить, що дорівнятись до неї змогли тільки троє.
- А ви скільки класів закінчили, - запитую я.
- Чотири. Потім мама сказала, нащо далі вчитись, все одно будеш кужіль прясти. А хлопці пішли в семирічку.

Я не вперше чую цю кужільну історію. Дівчат залишали вдома, а хлопцям дозволяли вчитись. Це було не так давно, після другої світової.
Хтось ще хоче озвучити тезу про небувалу роль жінки в українському суспільстві? Про берегиню сімейного вогнища? Нехай запитає таких берегинь як баба Ганка, чи до вподоби їм було життя з кужелем? З вишиванням узорів?
- А ви вишиваєте?
- Ні, нащо воно мені. Колись вишивала, а тепер жалію.
- Чому?
- Непотрібне воно.
Баба Ганка розповідає мені про свої бізнесові здобутки. Завжди тримала трьох свиней, і вміла заробити гроші. Наскільки це можливо було в СРСР.
Вона і зараз орієнтується в сучасному світі: знає про торгівлю деталями до комп’ютерів, яку розгорнув один з онуків;сердиться на другого онука, тому купили машину, а він не вмів її оформити, от і пропала.

Я згадую , як два роки тому брала участь у прямому ефірі на місцевому радіо. Говорили про становище жінок, гендерні проблеми, і зателефонував один з слухачів, одразу ж почав сипати іменами: княгиня Ольга, гетьманші, Роксолана, мовляв, про що ми теревенимо, в Україні жінкам завжди було добре.
Тоді я сказала, що в тому списку лічені одиниці, а як жили мільйони? Пряли кужіль і вишивали. А могли б стати адвокатами.

Comments

[jyjulf.livejournal.com]

ухти, який текст гарний, дуже влучно...

[rich-ka.livejournal.com]

дякую.:)

[lada28.livejournal.com]

хех, скільки людей (не лише чоловіків) на це скажуть - та то ж найбільше щастя для жінки - вишивання, готування їжі, діти і чоловік. Оберігання домашнього вогнища і високе призначення! А якщо жінці таке не подобається, і хочеться в адвокати, то вона не розуміє високого призначення. Певне щось з нею не так.
Правда становище жінки залежало від її віку (в старшому віці більше прав), статусу (дружина власника крамниці і проста селянка таки відрізнялися).

[rich-ka.livejournal.com]

Прав у старшому віці, звичайно, більше, але втрачені в молодості можливості вже не повернеш. Про це мені не одна старша жінка говорила, ще як я студенткою була. Тоді я не дуже їх розуміла, бо тоді здавалось дивним, що для бабусі-селянки освіта є цінністю.
Щодо різниці у статусі, то, звичайно, вона була.Але й свої обмеження були у всіх майнових групах. Де хлопців підтримували і схвалювали в прагненні зростати і вчитись, то дівчатам в схожій ситуації казали "навіщо", йшлося про школу чи про університет, але оте "навіщо" висіло в жінки над головою, і пробити його могли одиниці.
Освіта - це ж і доступ до кращої роботи, а отже - можливість заробити гроші і ними розпорядитись.

[tin-tina.livejournal.com]

Після другої світової? Але, схоже, дуже скоро після того пройшла, сказати б, зміна орієнтації: у покоління, років на десять-двадцять молодшого, почали вчитися насамперед дівчата. З мотивацією "бо вона чемна і має голову до науки, а тих збиточників все одно нічого не навчиш, хай йде в шофери". Це я такі реальні приклади знаю :-)

[rich-ka.livejournal.com]

так, ця жінка одразу по війні мала б вчитись. І її покоління дуже скоро побачило, що навчання дає доступ до кращої праці, тому своїх дітей вони вчили за будь-яку ціну.
Щодо шоферів, якщо мова йде про сільську місцевість, дівчина без освіти могла претендувати на місце в ланці чи на фермі, а це, хай бог милує, з сапою зранку до ночі, чи тричі на день про три кілометри ходили на ферму корів доїти ( а дорога грунтова, і в дощ, і в сніг треба йти), а шофер, все-таки, сидить в кабіні, і під дощем не мокне, та й зарплата непогана у нього.Але навіть на шофера треба було закінчити курси, які тривали чи не рік, то все-таки навчатись треба було.

[credentes.livejournal.com]

Постійно з цим стикаюся. "У нас в Україні у жінок забагато прав!" А може справа ще й в тому, що чоловіки бояться конкуренції, тому й підтримують подібні стереотипи якомога довше.

З повагою

[rich-ka.livejournal.com]

Найгірше, що підтримання цього міфу (про забагато прав) забирає в нації вкрай потрібну енергію, яку можна було б використати для творення нового стилю життя.
Щодо конкуренції: + 1.