Химерина доля
Jan. 25th, 2010 12:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaОтже, продовження історії про кицю Химеру . Вчора, каюсь, не мала сил дописати, бо сама історія чомусь вийшла довшою ніж видавалось спочатку.
Дожили ми до середини вересня, по черзі несучи сільську вахту з кицями і Риндею, а ще - біля сушарки і в садку. Я продовжувала прокидатись рано вранці і вигадувати різні варіанти прилаштування Химери, аж якось подзвонила мама з села і радісним голосом повідомила, що баба Галя, наша сусідка зліва через три садки, готова Химеру взяти до себе. Бо у баби Галі розвелось мишей багато, а її кіт - ледачий до цього діла, годиться тільки до їжі і спання. Мама домовилась, що як будемо їхати на зиму, передамо Химеру бабі Галі. На цій оптимістичній ноті мама поїхала в санаторій лікуватись, а я - на далекі села рвати яблука.
Треба сказати, що я не вірила до кінця в добру волю баби Галі. Боялась, що вона передумає в останній момент, або просто забуде про цю розмову.
Залишалось кілька днів до від"їзду, а я все не наважувалась нагадати бабі Галі про Химеру. А киці жили своїм життям, вештались по садибі, годинами сиділи під навісом вистежуючи мишок, а якось у вечері вибрались зі мною по молоко.
До цього дня вони за межі садиби не ходили, боялись.А того вечора - я йшла вигоном з банкою, попереду біг Риндя, поряд нявчала Йона, і коли ми вже піднялись на горбок, ззаду почулось тихеньке нявкання. Треба сказати, що Химера взагалі була безголоса, вона майже ніколи не нявкала, чим вигідно відрязнялась від постійно завиваючої Йони. А тут вона не встигала за нашою процесією, і наче та німа принцеса з казки, не втрималась і загукала: "Няв,няв, почекайте!".
Ми трохи почекали, а потім рушили далі в чотирьох: я, Риндя, і Йона з Химерою,які постійно забігали наперед, стрибали, грались, тішились як тільки могли, і щиро вірили, що завжди в їхньому житті будуть теплі вечори, зелені вигони, і щирі друзі.
Назавтра я не витримала і перепинила бабу Галю біля коперації, виголосивши заздалегідь підготовлену промову "казала мама, що ви хотіли кицю нашу взяти, то коли вам можна занести". "Та коли хочеш," - відповіла баба Галя. І ми домовилась на післязавтра.
Завтра баба Галя прийшла до нас на садибу з мішком і попросила назбирати антонівок, вона якраз зібралась квасити яблука, а своїх не вистачило. В той момент я готова була віддати їй всі антонівки з трьох садків (нашого, Никифорового і тітки Ніни), аби тільки вона взяла Химеру. Все це дуже нагадувало хабар, до тітки Ніниного садка не дійшло (хоча Люда останнього разу наказувала рвати їхні антонівки, як матимемо час і натхнення), а наші яблуні показала бабі Галі, і та взялась збирати.
Киці, звичайно, човплися в садку. Баба Галя побачила Йону і радісно вигукнула:
- Оце цю кицю я маю взяти?
Я знову перелякалась. Що, як бабі Галі теж не сподобається "той чорний" ? Химера на фоні Йони все ще програвала, вона була зовсім чорна, з маленькою білою плямочкою на шийці, а ще - була за Йону молодша і якась замученіша. Правду кажучи, її і гладили менше, а це , згідно з теорією транзакційного аналізу, негативно впливає на розвиток кицьок і людей.
- Ні, це наша, а ваша - ось! - я показала бабі Галі Химеру.
На щастя, баба Галя зовнішнім виглядом кицьок особливо не переймалась.
- Приходь, приходь до мене, - щиро запросила вона Химеру, - у мене і сир є, і сметанка, а в неділю ще й молочко привезуть!.
Я перевела подих. Наче все залагодилось. Залишилось занести Химеру бабі Галі.
Наступного ранку я взяла Химеру на руки, і в супроводі Ринді понесла до її нових хазяїв. Я несла її і гладила, а Химера голосно муркотіла від задоволення, аж доки ми не прийшли до баби Галі. На подвір"ї загавкав собака, Химера злякалась і хотіла втекти. Я втримала її, продовжуючи гладити, і примовляла:
-Не бійся, Химеро, тут тебе не образять, будеш тепер хазяйська киця, зі своєю садибою, і люди тут хороші!
- Та які тут люди, - гукнула баба Галя,- я ж одна живу!
Я внесла Химеру в хату, баба Галя одразу дала їй сиру в мисочці, і зачинила в кімнаті, аби киця звикла до нового дому.
Ми знову приїхали в село через тиждень, але, на наш подив, Химера не приходила в гості. Чи не могла знайти дорогу, чи боялась залишити бабу Галю? За агентурними даними, вона справно ловила мишей, гуляла в садку і на городі, а ввечері будила бабу Галю, щоб та пустила її до хати.
- Така хитра, - розповідала баба Галя, - знає, біля якого вікна я сплю, там і нявкає. Мушу вставати і її пускати.
Ми раділи, що Химера нявкає, і знайшла своє котяче щастя.
Але вона все-таки не забула нашу садибу.
Вже в листопаді мама приїхала обрізати дерева, і Химера прийшла в гості з пухнастим котеням. Де вона його надибала, невідомо. Опікала, як старша і досвіченіша. Впевнено зайшла в хату, вистежила мишку, і навіть залишилась ночувати, муркочучи на дивані, як колись.
Але на завтра мама вже її в хату не пустила, насварилась і вигнала, бо боялась ненароком замкнути.
Стала Химера справжньою красунею, блискуча чорна шерсть, білий нагрудничок і впевнена хода щасливої хазяйської кішки.
Бо,врешті-решт, мрії збуваються
Дожили ми до середини вересня, по черзі несучи сільську вахту з кицями і Риндею, а ще - біля сушарки і в садку. Я продовжувала прокидатись рано вранці і вигадувати різні варіанти прилаштування Химери, аж якось подзвонила мама з села і радісним голосом повідомила, що баба Галя, наша сусідка зліва через три садки, готова Химеру взяти до себе. Бо у баби Галі розвелось мишей багато, а її кіт - ледачий до цього діла, годиться тільки до їжі і спання. Мама домовилась, що як будемо їхати на зиму, передамо Химеру бабі Галі. На цій оптимістичній ноті мама поїхала в санаторій лікуватись, а я - на далекі села рвати яблука.
Треба сказати, що я не вірила до кінця в добру волю баби Галі. Боялась, що вона передумає в останній момент, або просто забуде про цю розмову.
Залишалось кілька днів до від"їзду, а я все не наважувалась нагадати бабі Галі про Химеру. А киці жили своїм життям, вештались по садибі, годинами сиділи під навісом вистежуючи мишок, а якось у вечері вибрались зі мною по молоко.
До цього дня вони за межі садиби не ходили, боялись.А того вечора - я йшла вигоном з банкою, попереду біг Риндя, поряд нявчала Йона, і коли ми вже піднялись на горбок, ззаду почулось тихеньке нявкання. Треба сказати, що Химера взагалі була безголоса, вона майже ніколи не нявкала, чим вигідно відрязнялась від постійно завиваючої Йони. А тут вона не встигала за нашою процесією, і наче та німа принцеса з казки, не втрималась і загукала: "Няв,няв, почекайте!".
Ми трохи почекали, а потім рушили далі в чотирьох: я, Риндя, і Йона з Химерою,які постійно забігали наперед, стрибали, грались, тішились як тільки могли, і щиро вірили, що завжди в їхньому житті будуть теплі вечори, зелені вигони, і щирі друзі.
Назавтра я не витримала і перепинила бабу Галю біля коперації, виголосивши заздалегідь підготовлену промову "казала мама, що ви хотіли кицю нашу взяти, то коли вам можна занести". "Та коли хочеш," - відповіла баба Галя. І ми домовилась на післязавтра.
Завтра баба Галя прийшла до нас на садибу з мішком і попросила назбирати антонівок, вона якраз зібралась квасити яблука, а своїх не вистачило. В той момент я готова була віддати їй всі антонівки з трьох садків (нашого, Никифорового і тітки Ніни), аби тільки вона взяла Химеру. Все це дуже нагадувало хабар, до тітки Ніниного садка не дійшло (хоча Люда останнього разу наказувала рвати їхні антонівки, як матимемо час і натхнення), а наші яблуні показала бабі Галі, і та взялась збирати.
Киці, звичайно, човплися в садку. Баба Галя побачила Йону і радісно вигукнула:
- Оце цю кицю я маю взяти?
Я знову перелякалась. Що, як бабі Галі теж не сподобається "той чорний" ? Химера на фоні Йони все ще програвала, вона була зовсім чорна, з маленькою білою плямочкою на шийці, а ще - була за Йону молодша і якась замученіша. Правду кажучи, її і гладили менше, а це , згідно з теорією транзакційного аналізу, негативно впливає на розвиток кицьок і людей.
- Ні, це наша, а ваша - ось! - я показала бабі Галі Химеру.
На щастя, баба Галя зовнішнім виглядом кицьок особливо не переймалась.
- Приходь, приходь до мене, - щиро запросила вона Химеру, - у мене і сир є, і сметанка, а в неділю ще й молочко привезуть!.
Я перевела подих. Наче все залагодилось. Залишилось занести Химеру бабі Галі.
Наступного ранку я взяла Химеру на руки, і в супроводі Ринді понесла до її нових хазяїв. Я несла її і гладила, а Химера голосно муркотіла від задоволення, аж доки ми не прийшли до баби Галі. На подвір"ї загавкав собака, Химера злякалась і хотіла втекти. Я втримала її, продовжуючи гладити, і примовляла:
-Не бійся, Химеро, тут тебе не образять, будеш тепер хазяйська киця, зі своєю садибою, і люди тут хороші!
- Та які тут люди, - гукнула баба Галя,- я ж одна живу!
Я внесла Химеру в хату, баба Галя одразу дала їй сиру в мисочці, і зачинила в кімнаті, аби киця звикла до нового дому.
Ми знову приїхали в село через тиждень, але, на наш подив, Химера не приходила в гості. Чи не могла знайти дорогу, чи боялась залишити бабу Галю? За агентурними даними, вона справно ловила мишей, гуляла в садку і на городі, а ввечері будила бабу Галю, щоб та пустила її до хати.
- Така хитра, - розповідала баба Галя, - знає, біля якого вікна я сплю, там і нявкає. Мушу вставати і її пускати.
Ми раділи, що Химера нявкає, і знайшла своє котяче щастя.
Але вона все-таки не забула нашу садибу.
Вже в листопаді мама приїхала обрізати дерева, і Химера прийшла в гості з пухнастим котеням. Де вона його надибала, невідомо. Опікала, як старша і досвіченіша. Впевнено зайшла в хату, вистежила мишку, і навіть залишилась ночувати, муркочучи на дивані, як колись.
Але на завтра мама вже її в хату не пустила, насварилась і вигнала, бо боялась ненароком замкнути.
Стала Химера справжньою красунею, блискуча чорна шерсть, білий нагрудничок і впевнена хода щасливої хазяйської кішки.
Бо,врешті-решт, мрії збуваються
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-01-25 10:51 am (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 11:30 am (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 10:58 am (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 11:31 am (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 11:19 am (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 11:30 am (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 12:01 pm (UTC)а я тільки хотіола спитати, що там з тими химерами ? :)
як оповідання вийшло, повноцінне і кросіве. А можна я в газетку цапну?
no subject
Date: 2010-01-25 12:06 pm (UTC)Тихенько шепоче: я в газеті не друкувалась, ніколи. :)
no subject
Date: 2010-01-25 12:07 pm (UTC)з мене газєтка і щось до газєтки!
no subject
Date: 2010-01-25 12:11 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-25 12:40 pm (UTC)А про яблука-хабар дуже знайомо, ми завжди даємо з кошенятами "придане" (мисочки, корм) аби тільки їх забрали)
no subject
Date: 2010-01-25 12:54 pm (UTC)