Трава, яблука і лаванда

Що я вам скажу? З мого боку було крепко необачно відправити того капітана Грея з його вітрилами. Необачно, бо в нас тут капітанської роботи повно-повнісінько. І хоч дах відремонтували десь відсотків на дев»яносто, виникла ще одна проблема: трава. Та трава вже другий рік – клопіт на наші голови. Старші хазяї повмирала, а молодь – не хоче з нею морочитись.Покійний дід Іван косив у нас двічі, а нині  молоді хазяї  ледве на раз спроможуться. В травні  приходили, забрали старе позаторішнє сіно з хліва, і домовились за цьогорічне. Тягли-тягли, мовляв, покосимо, покосимо, а сьогодні заява: «Та що там косити, кому та ромашка треба».Ох, люди добрі, чи ви не могли два місяці тому докумкати, що вам та ромашка не потрібна?  Прийти і сказати: не будемо брати. Ми б шукала когось, щоб викосив і забрав, чи , на крайній випадок, склали б у хліві, для травневих бажаючих. Отакий сьогодні клопіт.
А в усьому іншому – літо триває. Флокси цвітуть. Папірка достигає. Мефодя так її полюбив, що ходимо до бабуні Тані чи не щодня по яблука. Вчора Мефодя тяг торбу з яблуками  з собою в ліжко, найправдивіша ознака його прихильності, бо в ліжко допускаються тільки найулюбленіші машинки і книжки.
А чому ми ходимо до бабуні Тані? Бо я нас в цього року не вродили папірки. І вишні не вродили, і черешні, і малина. Такий рік, чи був це місцевий весняний мороз, чи ще яка причина, але на три навколишніх садки ледве нашкрябаємо на щоденний компот.
Правда, папірку бабуні Тані мороз не взяв.
Ну, і щоб ви не думали, що в нас зовсім сутужно, то скажу, що на крайній випадок у нас там в кутку  між шовковицями росте Слава, заповідь моя. Слава у нас – чиста тобі яблунева невістка. Я її не дуже люблю. Розумієте, якщо ти двадцять років їси папірки, і звикла, що вони в тебе щодня під ногами, то не скоро звикнеш до існування нової яблуні. Чесно зізнаюсь, що наступні двадцять років не покращили наші з нею стосунки.Може справа ще й у тому, що вона не на очах? Росте собі у куточку. Чи мені назва не подобається, отой додаток про «побєду». Якби там не було, в цьому році доведеться перепрошувати.
А ще – я побачили фото лаванди у горщиках і собі такої захотіла. Щоб взимку в квартирі росла лаванда. Літня, сільська, мене просто причаровує. Ця лаванда – ніби з іншого світу, щось невловимо прекрасне. Хочеться зрізати квітучі гілочки і вкладати в книжки, як закладки. В найулюбленіші книжки. От не знаю, якщо її зараз зрізати, вона зацвіте ще раз, у вересні?Я колись у Криму купувала букетики лаванди, свіжі, і це було в кінці вересня. А що лаванда у нас недавно, але, як бачте, вона на правах давньої родички, ніяк не невістки, то ми не дуже вміємо за нею доглядати.