(no subject)

Щось мені сумно на душі. Другий день прокидаюсь і думаю про пологове відділення в концтаборі Равенсбрюк.
Мальви цвітуть, і суниці на вигоні ще є, а думка туди лине. В темряву.
Тімоті Снадер, "Перетворення націй", от дьорнуло мене, замість описів литовського відродження відкрити на етнічних чистках.
Волинь, Волинь.
Край Лесі Українки. Мавка, Лукаш. Храми горять, разом з вірянами. Для шанувальників гвалту "а вам більше поляків шкода", уточнюю, з обох боків храми горять.. .Я навіть не про боки, і не про тих, хто віддав накази, хоча і про них теж. У мене одне питання виникає, навіть здивування якесь.. Ці люди, ті , що палили, і ті, що віддавали накази, вони були християнами? Правда ж? Ну не комуністами ж.
Тоді що таке християнство? Посвячена паска і вечеря з 12 страв? Перепрошую, це язичнецьке запозичення. 12 заповідей? А хто їх дотримується в цьому, декларовано християнському, світі? Мала дрібка людей? То може, тільки та дрібка і є християнами, а всі інші - так, різдво-паска-день паризької комуни; встановлюємо стандарти, яким не слідуємо...Так і живем, моя любонько, так і живем.
А в кінці, претензії до панотця, як швець у Валерія Шевчука,  :"А ви як тут? Ви ж мали свячену воду." А панотець скаже:"Я, як усі."
Я не про панотців пишу, уточнюю. Я про себе. У мене до себе одне запитання.
Чи можна жити  не "як усі"? Практикувати те, що сповідуєш? Не кривити душею? Не обманювати себе? Дорівнятись до себе, як радила колись лісовий дух Мавка волинському хлопцеві Лукашеві. Ох, послухав би він її, все було б інакше. А так, побіг з Килиною панські онучі ділити, навипередки з сусідами своїми.  Це я про маєтки написала, бо про інше не хочу. ..Я навіть думати не хочу, що він робив би в 1943... І про те, що з ним робили, теж не хочу думати.
Хочу до себе дорівнятись. Своїм життям.