Як зробити ракету

Мефодик провів чергову інвентаризацію іграшок. З"ясував, що для повного щастя йому не вистачає:
- трамвая
- тролейбуса
- ракети
- повітряної кулі
- ну і кількох джипів-поршів.
В мене з"явилась ідея - власноруч зробити йому ракету. Сиджу і згадую, як вона робиться. Мабуть, ускладення після грипу. А от повітряна куля, як зробити? Ніхто не знає?

В дитинстві я з батьками і братом жила в маленькому містечку. І ми часто робили ракети, як справжні, вони літали.:) Ці ракети можна було запускати в космос, ну не зовсім космос, але в повітря на кілька метрів. Для цього потрібен був спеціальний патрон. Пам"ятаю, як баба Тетяна випадково побачила у брата ті патрони і вирішила, що вони мисливські, і з переляку сховала.А ми їх довго шукали. Найбільше нам з братом хотілося сфоттографувати зліт ракети. І няк це не вдавалося. Коли ракета гарно злітала, не було під рукою фотоапаратів. А коли брали фотоапарат - щось не клеїлось. Одного разу зафіксували зліт, але ракета далі дротика не пішла (вона злітала на таких дротяних прутах, і цей прут виявився трохи нерівним, і вона повернулась на землю). Ще в ракету вставлялись парашути з парашутистами, і в небі парашут вилітав з ракети і приземлявся на землю.Досі не можу збагнути, як це вдавалось зробити.
Кар"єра наша в ракетобудуванні виявилась недовгою, власне, тривала вона одну чудову теплу осінь. Ця осінь в моїй пам"яті виокремлена окремим пазлом, ні з чим не пов"язаним. Десь там йдуть зими і літа, прикрощі і переживання, образи і страхи. Десь до чи після я стаждала на уроках музики і мучилась над тонкощами російського правопису.І звичайно, дитячі новорічні ранки та кіно на канікулах. А між цим всім, зовсім осібно, вечорами в ярочку з буденною назвою Сосонки, злітають ракети. І ми всі такі щасливі!
Причина закінчення ракетобудування проста і прозаїчна: не було патронів. Ми використали всі, які мали, і тато більше не приносив. Чи не було де їх купити, чи просто він мав інші, більш важливі справи, і ніяк руки до патронів не доходили. Та і брат захопився спортом, пропадав на тренуваннях і змаганнях цілими днями, і не підтримував моїх ракетно-патронних вимог.

Справи, справи, справи

У Мефоді купа справ щодня. А тут ще й мовчазна грипозна мама. Ну, не зовсім мовчазна, з Мефодею важко промовчати,але принципово не читаюча мама.
Що ж Мефоді робити?
А от що:
- дивились мультик про Кайю і про Машу;
- перебирали пазли-картинки;
- перебирали пазли-картинки і рахували, яких іграшок у нього ще немає;
- змусили бабуню варити кашу;
- відмовились їсти кашу;
- з"їли три ложки йогурту;
- відмовились їсти йогурт;
- з"їли 5 ложок сметани;
- попросили ще сметани, мама не дала;
- з"їли булочку;
- понили біля мами, ага, життя складне;
- розібрали дорогу-конструктор і знову склали;
- провезли по черзі всі маленькі машинки по дорозі;
- краєм ока подивились ютуб і разом з бабунею переглянули кліпи на тему "джипи в снігу";
- понили, бо "ютуб зламався";
- дістали з полки стару дядіну книжки про військові ракети;
- подивились креслення ракет;
- показали бабуні креслення ракет;
- з"їли два млнці з печінки;
- зняли з полиці три пари гумових чобіт;
- шурували взуттєвою шіткою всі три пари;
- переміряли всі три пари;
- пройшлись по квартирі в найкращих чоботах і з сумочкою на плечі;
- 12 разів відмовились йти з бабунею гуляти;
- дістали екскаватор і поклали на полицю в коридорі;
- сказали, що йдуть гуляти;
- склали в торбу лопатку, машинки, відерце і книжку з малюнками;
- мама тихцем витягла книжку з торби;
- пішли гуляти.

Уявляєте, яке життя складне у дитини?

А якщо...

Давно хотіла записати свої думки на цю тему.
В френд-стрічці час від часу обговорюють відомих людей і їх жахливі вчинки у буденному житті. Я, в зв"язку з цим, згадала спогади Надії Суровцевої, вона отримала прекрасне виховання, мала купу моральних чеснот, була віддана Україні і своїм політичним поглядам. Так от, Суровцева описує, як в еміграції у Відні жила на квартирі в однієї пані, і настав такий голод, бо і без грошей, і без роботи, і чужина, що вона продала на базарі килимок хазяйський. Тобто вкрала і гроші витратила на їжу.
Це я до дискусій ... як казала покійна баба Надя, от дослівно не згадаю, але така відома українська приказка, не були ви у вовка ...а де? в зубах чи в інших отворах його тіла? словом, не бачили ви біди. Сидячи в ситості і безпеці легко обговорювати тих, хто несподівано опинився в голоді і холоді, і не зміг вижити.
Може хтось і знає рецепт гідної поведінки на всі випадки життя. Може. Я приймаю такі рецепти від тих, хто був в подібних умовах. От Віктор Франкл, наприклад, дуже оптимістичне читання. Чи Рубен Гальєго, мотивує страшенно, миттєвий вихід з депресії. Люди побували у вовка, саме там, де ви і подумали, і можуть щось порадити, або й оцінити чиюсь поведінку.
Всім іншим - нагадую притчу. Відомий європейський спортсмен, чемпіон з боксів, самбів та інших перекидів прийшов до японського майстра боротьби і запитує:
- Шановний, от і чемпіон всіх чемпіонатів з усіх видів боротьби, відомих у Європі. Ви можете мене ще чомусь навчити?
Майстер трішки подумав, майстри завжди думають, це у них найкраще виходить, і відповів:
- Уявіть собі, що ви прийшли в незнайоме місто, і випадково потрапили на дуже небезпечну вулицю. За кожним рогом - пастка, хулігани і бандити всюди, в будь-яку хвилину на вас можуть напасти. Уявили?
- Уявив, - каже спортсмен, одразу напружуючись і готуючись до бою.
- Так от, - продовжив майстер, - я навчу вас оминати такі вулиці.

Чого і вам бажаю, дорогі мої друзі і подруги.