Прохання про допомогу, діти і дорослі. А що, є різниця?

Вчора бачила на дитячому майданчику. Дівчинка, років 2-3, впала на кучугуру снігу і гукає до батька: "Папа! Помогі!"
Тато, здоровенний дядько, стоїть поряд з нею, руки в кишенях, і поважно командує: "Вставай сама! Сама!"
От мені цікаво, якби доросла тьотя впала і покликала цього дядька: "Помогі!", дядько сказав би їй :"Сама вставай!" чи подав би чемно руку і допоміг встати?
А чому тоді прохання дитини можна ігнорувати?
Власної дитини?
Звідки ця дивна ілюзія, що дитини в два роки має вміти сама вирішувати свої проблеми?