Творче побачення ....з Іриною Жиленко

Вчора зробила собі день Щастя. Читала лекцію для сільських голів, це вже третя група, традиційно в перерві я п"ю капучіно в наближчій піцерії, а потім досліджую крамницю з іграшками. На цей раз вирішила зробити інакше.
Навпроти піцерії - книгарня "Є" і я пішла туди на творче побачення, подивитись нові книжки. Звичайно, у мене мамський інстинкт, одразу ж побігла в дитячий відділ, а потім зрозуміла, що я далі того відділу майже не буваю. Перейшла в "залу для дорослих", і за порадою instytutka взяла грубенький том Ірини Жиленко.  І все в книжці так, як писала instytutka,   спогади, листи і щоденнки людини, яка має позитивну психологію, тішиться краєвидом за вікном, пташками, що звили гніздечко, квітами, музикою.
Я навмання гортала книжку, і читала випадкові уривки. Натрапила на спогади про дитяче свято в школі, шили синові костюм з будьонівкою, готувались, а потім свято відмінили, бо не прийшов запрошений гість, і малий влаштував істерику, а вчителька випоминала мамі, яка неслухняна дитина, і мама дитину шльопнула. А потім каялась гірко,  і жаліла дитину, і почувалась винною за дитячі недоспані ранки, і відсутність свят.
А ще - як у 1979 головою СПУ став Загребельний, і парторгом Борис Олійник, і як нарешті видали "Марусю Чурай" Ліни Костенко, і що Загребельний з Олійником не дуже ладнали один з одним, але на справу це не впливало,  видавали книжки українських письменників,  припинили розкрадання спілчанських коштів. І мені чомусь приємно було прочитати добре слово про обох, і про Загребельного, і про Олійника.
І взагалі приємно було читати. Гарна книжка, може завелика, може краще було б зробити кілька томів, бо дуже монументально виглядає, ну і ціна, сто з чимось гривень трохи відлякує, але от мені таку книжку хотілося б мати в своїй бібліотеці, і читати на дозвіллі,  холодними березневими ранками, під акомпонемент Мефодіних мультиків, після раннього підйому о  5.57.
Або я ходитиму в книгарню, і читатиму уривками.:) Поки все не прочитаю.