Жигулин

В юності багато читала спогадів репресованих. Пам"ятаю Жигуліна, "Черние камни", про молодіжну антисталінську організацію, таку собі "Молоду гвардію", тільки іншого спрямування.Очолювали її діти партійних функціонерів, здається, це було у Воронежі.
А десь одночасно з публікацією  "Черних камней", чи може й трохи раніше в "Литературной газете" був опублікований його вірш "Когда снится ранне детство". Я його випадково знайшла сьогодні в інтернеті, і, між іншим, ніде  не зустріла згадки про його українське походження.

Когда снится ранее детство,
Думаю во сне по-украински.
Когда вспоминаю друзей далеких,
Слышится волынский диалект.

Мови мої рідні!
Як я між вами хвилююся
Вже п'ятдесят п'ять років,
Уже пятьдесят пять лет!

А еще мне запомнилась песня —
Старинная, горькая —
Про якихось стрільців,
Що з ворогами боролись колись.
Й была зта песня
Протяжная, гордая —
Всі стрільці полягли —
Не здались.

В Софии, в братском
Славянском застолье,
В прекрасном й древнем,
Многострадальном краю,
Когда кончились все
Болгарские й русские песни,
Я запел по-украински.
Й лучшей народной песней
Признали мою.
http://www.net-lit.com/writer/4246/books/12180/dmitrenko_gk/uroki_z_narodoznavstva/read/85

Звідки Анатолий Жигулін знав українську мову?

Вирішила з"ясувати звідки . В біографії написано про російського тата і дворянку маму. Навряд чи вони могли навчити сина . Але ж це Вороніж! На щастя, "Черные камни" можна легко скачати в мережевих бібліотеках. От я і читаю, що спочатку сім"я жила в селі "Подгорное".

"А село обыкновенное южнорусское. Белые хаты, соломенные крыши. Или камышовые. В этих местах Воронежской области Великая Россия постепенно переходит в Малую, и в разговорной речи до сей поры равноправны и русский, и украинский языки. Так я и рос первые свои семь лет – слыша и усваивая одновременно два говора. Мне казалось совершенно естественным, что можно говорить, как мама, а можно – как няня Ивановна, как соседские мальчишки из «хохлацких» семей. А были и русские – «кацапские» семьи. Жили дружно, не ссорясь. Когда мы переехали в Воронеж в 1937 году, я удивился тому, что все там говорят одинаково – как мама. Правильное украинское произношение очень помогло мне много лет спустя в сибирских и колымских лагерях, где много было украинцев.Приличное знание второго богатого славянского языка помогает мне и сейчас – в литературной, поэтической моей работе."

Отак, панове, учітє матчать, знадобиться!

Що у мене в голові

Одна моя студентська подруга любила мене питати час від часу:" Про що ти зараз думаєш?" Ми тоді були в традиційному колгоспі замість першого осіннього місяця навчання, рвали сливки і яблука, я набрала купу книжок і журналів, вечорами сиділа і читала, а навколо мене крутили романи, розбивали і склеювали серця, вдосконалювали мистецтво флірту, Любця ходила сільськими стежками  в короткій спідниці і туфлях на каблуках, це ввечері, а зранку ми в старих штанях і теплих куртках йшли в садок, і тут Любця мене ловила:" А про що ти зараз думаєш?"."Про Ардова і червоних професорів", - машинально відповідала я, і Любця страшенно тішилась,  навколо сливки з яблуками, охорона з вівчаркою, студентки третього курсу істфаку,  в зашмондяних штанях і старих куртках, а   я кручу в голові про інститут червоної професури в книжці Ардова.
Це я до того, що сьогоднішня тема про Жигуліна насправді мала стосуватись випадку з  життя Анни Бухаріної, який я згадала, поки читала Мефоді книжку про автомобілі. Але щоб почати писати про Анну    для вступу я почала з Жигуліна, ну а толком дописати  не змогла ні про неї, ні про нього.
Любця, до речі, загинула в автомобільній катастрофі ще у 2005.

Чи був Жигулін двомовним?

А хто його знає. Факти такі: українську мову знав, любив, розмовляв вільно, в роботі використовував. Мабуть, у Воронежі було де попрактикуватись на побутовому рівні, наприклад, на базарі .
Запитання № 2, а що змінить  факт його двомовності? Ліричний герой його вірша  вважає рідними дві мови, в повісті пише, що хотів би про жінок написати українською. Може, повіримо йому без додаткових доказів? Українська мова в серці, цього факту досить.
Запитання № 3. Чи варта двомовність Жигуліна моїх нервів? Ні. Час писати верхній пост, з чемний проханням, щось на зразок:"В цьому журналі коментують з позитивним інтонаціями, або ніяк. "  Я дуже чутлива до інтонацій, навіть не я, а моя щитовидка дуже чутлива. Дрібка агресивності, і я одразу відчуваю існування різних органів в моєму тілі. Такі справи, малята.:)

Про Анну Бухаріну, те, що збиралась записати зранку

- Какая у тебя красивая кофточка, Нюська !
Слідчий Андрій Свердлов зробив комплімент  подрузі дитячих літ Анні Бухаріній, коли її привели з камери до нього на допит.

Как міло, правда? От 25 років тому прочитала, а досі пам"ятаю.