rich_ka | Що у мене в голові

Одна моя студентська подруга любила мене питати час від часу:" Про що ти зараз думаєш?" Ми тоді були в традиційному колгоспі замість першого осіннього місяця навчання, рвали сливки і яблука, я набрала купу книжок і журналів, вечорами сиділа і читала, а навколо мене крутили романи, розбивали і склеювали серця, вдосконалювали мистецтво флірту, Любця ходила сільськими стежками в короткій спідниці і туфлях на каблуках, це ввечері, а зранку ми в старих штанях і теплих куртках йшли в садок, і тут Любця мене ловила:" А про що ти зараз думаєш?"."Про Ардова і червоних професорів", - машинально відповідала я, і Любця страшенно тішилась, навколо сливки з яблуками, охорона з вівчаркою, студентки третього курсу істфаку, в зашмондяних штанях і старих куртках, а я кручу в голові про інститут червоної професури в книжці Ардова.
Це я до того, що сьогоднішня тема про Жигуліна насправді мала стосуватись випадку з життя Анни Бухаріної, який я згадала, поки читала Мефоді книжку про автомобілі. Але щоб почати писати про Анну для вступу я почала з Жигуліна, ну а толком дописати не змогла ні про неї, ні про нього.
Любця, до речі, загинула в автомобільній катастрофі ще у 2005.