Мефодя і страхи

Іноді Мефодя чогось боїться. Боїться собак. Боїться білку сільску. Боїться незнайомих машин. Боїться людей, одягнених ляльками, отих всіх Мікі Маусів, ведмедиків, і кого там ще зустрічаємо в супермаркетах.
Потім страхи минаються, або зменшуються в розмірі.
Мефодя боїться машин, але не всіх,  наприклад, тільки тих, які несподівано рушили з місця.
І вже не боїться їхати в машині.
Зовсім не боїться.
Я Мефодю не  лякаю. Ніколи. Раз було бабуня, вона в нас головний педагогічний новатор, вигадала, що прийде дядьо, який буде дивитись, чи діти сплять. Мефодя так рознервувався через того дядю, що ледве заснув. Ото виховний ефект був! Наступного дня я Мефоді розказала, що то бабуня помилилась,  і ніякі дяді не ходять  перевіряти.
Я дійсно не розумію, чому дитина має робити будь-що через страх примарних санкцій з боку не знати кого. "Надінь рукавички, бо собачка забере!" От яке діло собачці до рукавичок? Чому дитина має боятись ту собачку ( а Мефодя і так боїться собачок)? Пишу про рукавички, бо одного разу чула, як знайома мама так виховувала свого синочка, Мефодіного ровесника.
Мені здається, що треба будувати для дитини логічний ланцюжок наслідків  поведінки, базуючись на потребах дитини." Надінь рукавички, бо змерзнеш, ручки будуть боліти"  - це теж своєрідне залякування, але тут дитина вчиться розуміти, що наслідки будуть відчутні для її здоров"я, і хвилюватимуть її, стосуватимуться її, і це її інтерес, а не міфічного дяді-собачки.

Про ЖЖ і ФБ

Так сумно, що дорога людність із френд-стрічки сидить тепер у ФБ. Я там теж постійно буваю. Але знаєте  що? ФБ не  замінив ЖЖ, він інший, і він -  для поточного обміну інформацією.Для мене - він гірший, і ось чому.
Скільки нових цікавих друзів знайшла я в ЖЖ, людей  з різних кінців світу, я читала про подорожі і нові ідеї, вишивання і виховання дітей, книжки і історичні дослідження. А у ФБ - спілкуюсь переважно з друзями, родичами, колегами. Ми і так знайомі, і можемо вживу поспілкуватись, а тут ще й інтернеті сидимо, посилання одне одному лайкаємо. І якщо подумати, за час мого фейсбучення нікого нового  з людей я там не зустріла. І для мене важко там когось цікавого знайти, структура така, що  поки на сторінці передивишся всі верхні фото-інформації-посилання, вже й інтерес пропав. Зате в ЖЖ я одразу потрапляю на текст, і розумію, цікава мені ця людина, чи ні.
Висновок такий, дорога громадо, повертайтесь додому, в сім"ю, в ЖЖ, в колектив.:)