(no subject)

Поки там у Києві нічого доброго, розкажу про наші сільські новини.
У нас проблема.
Велика і глобальна.
Трава у нас не кошена.
А вже липень.
Мама сьогодні з Мефодею робили обхід села, щоб знайти бажаючих.
Бо з травня косити мала Віта.
У Віти 4 корови і добре серце.
І чоловік, який на час косовиці пішов у світА.
Просто так.
Тепер косити нікому.


Потім мала косити Марічка.
Марічка приходила, питала, обіцяла.
Ми погодились, а Марічка передумала.
У Марічка чоловік на садибі, а трава ще й на полі.
А нашу - вона про всяк випадок тримає.
Але тітка Генька, як правдива шпійонка, Марічку здала моїй мамі.
Бо Марічка заїжджа гуцулка, а мама своя.
Мама схопилась за голову і побігла до Марічки.
Марічка зізналась, що косити не буде.
завтра точно не буде.
Може в четвер.
Якщо свою траву з поля привезе.
Порахує, зважить, і аж тоді...
Мама пішла до Ніни.
Ніна сказала, що завтра пришле Василя.
Василь може покосить.
Може, бо Василю важко косити.
Він помирає від раку стравоходу.
Чи ще від якоїсь хвороби схожої.
Яку відмовився лікувати.
Бо не хоче.
А сіно на зиму треба все одно.
Хоч не хоч.