Мефодикові цяці

Дякуючи ЖЖ Орисі зі Стефкою я просвітилась щодо сучасних дитячих іграшок. І за літні місяці у Мефодика поповнився іграшковий парк всякими новими цяцями.

У Мефодика є перший Хеппіленд, пожежний з кицею, і пожежна машина, і гараж. Слабка ланка у цьому всьому – киця, ну хто оце придумав зробити її чорною? Я кицю регулярно шукаю і знаходжу в несподіваних місцях, але спробуйте знайти чорну кицю під диваном, навіть якщо вона там є, і ви мене зрозумієте. Ще пожежна машинка вміє завивати, якщо на неї натиснути, і Мефодик навчився це робити, і ще він любить садити дядю в машинку і завозити у гараж. Гараж зачиняється на клямку!!! Словом, іграшка гарна, продумана, і витримала вже два тижні, от, не скажу, що рекорд, але враховуючи тривалість експлуатації, щось героїчне цьому є.

Дядько Руслан подарував Мефодику великий дерев»яний лабіринт, хатнє псевдо - «бандура». Лабіринт може тиждень сидіти в кутку, а потім дістається, і намистинки туди-сюди рухаються. Щось там у Мефодика розвивається, правда, не знаю, що конкретно.

Пластилін нежней чем глина. Людоньки, я б нізащо не додумалась! Тепер всенька хата в пластиліні, мама ліпить курчатко, і мишку, а Мефодя додає зверху деталі на свій смак. На щастя, в інтернеті знайшлося трішки сканів тієї Рени чи Рони, якраз вистачило на «коко» і мишку, іноді мама ліпить «дядю» чи «лялю», все йде на ура. Єдина проблема – що робити з використаним матеріалом? Врешті-решт, той пластилін стає сіро-буро-малиновим, я вагаюсь, викидати чи ні, з одного боку – непрактично, можна ще щось зліпити, з іншого – якось не хочеться ліпити з того брудного тіста. Може сховати до кращих часів, коли ми почнемо ваяти пап»є-маше, якщо такий час настане в нашому житті.:)

Фарби-фломастери-крейда. Поки що не дуже популярні. Фарби якогось дня використовували, малювали з Анею, потім годину відмивались. Крейдою пару раз по стіні провели, і фломастера кілька аркушів паперу зіпсували. Але без ентузіазму.Чи рано, чи немає хисту до малювання?

Книжка з малюнками, Петсон і Фіндус – оце бомба! На кожній сторінці можна шукати кицю і коко, а ще дідуню і коровцю.Малюнки дуже гарні, правда, бабуня наша протестує, що для дитини занадто складно, от в книжці віршів Наталі Забіли набагато краще , а головне, зрозуміліше намальовано.:)

Пазли – дерев»яних міцних не знайшли, вірніші були в Мазакері за сто гривень, нагоди витратити таку суму не трапилось. Купили м»які дитячі, дуже гарні, і Мефодику сподобались. Правда, через тиждень він щось рознервувався, бо мама працювала , а не гралась, і сидячи біля мами з нетбуком порвав всіх:зайчика, ведмедика, лисичку і вовка , всіх на дрібні шматочки. Буває. Купили прості дерев»яні, з наклеєним малюнком, веселою тигрою. Знову радість, мама складає, Мефодя допомагає, потім з»ясувалось, що з одного пазла відстав папір, Мефодя смикнув – і тигра постраждала. А коли мама поїхала в місто – тигру викинули за диван.
Мама вирішила повторити експеримент, купила ще раз паперові м»які для малюків. Груша, яблуко, суниця і ще щось. Прожили два дні, поки мама знову не поїхала в місто. Вціліла суниця. Я порахувала, чи не краще було купити один раз і за сто гривень, але тут один ньюанс, біля нас оптовий магазин канцтовари і т.д., дитячі цяці там купуємо з суттєвою знижкою, і пазли також.Можемо купити ще 4 набори, аж поки дотягнемо до ста гривен.)

Шнурівки – не йдуть. Ніяк. Спробували два види, ніякого ура. Мефодя не розуміє, в чому радість такої цяці? Пришнурувати капчики до дощечки? Засилити шурок в паровоза? І що? От і я думаю, і що? Поки була смородина, розвивали дрібну моторику, обриваючи кущ. Дуже гарна вправа, ефективна. Так само, як наливання-виливання води в відро\миску\ванночку, особливо якщо наливати з садового шланга.

Ляльки. Від дядька Руслана примандрували маленькі дерев»яні ляльочки, «сімейка феміністок»: мама, бабуся і дочка. Бабуся з чудесним сивим волоссям, скрученим у дульку. Ще є немовлятко у візочку, але Мефодик зламав ручку від візочка, а потім колеса відлетіли. До ляльок додавались трохи меблів, деякі поламані я полагодила і Мефодик вирішив, що вони всі мають розбиратись, як конструктор, почав відламувати ніжки від стільців. Словом, я їх більше не чіпаю, як підросте, тоді підклеємо. А «сімейка феміністок» з вчорашнього дня їздить у кузові вантажівки. Я б ще хотіла їм на пару якихось чоловіків, поки не знайшла. Ну і дві мої старі ляльки іноді возяться у візочку, одягаються мамою чи Анею, а роздягаються Мефодею. Візочок любить їздити по хаті і по садку, правда, потребує ремонту, порвалось накриття, я собі планую як повернемось у місто, щось нове пошити на візочок, але бачу, що доведеться це штопати, бо вже зовсім не тримається.

Ну і традиційно грається машинками-паровозиками, і лего, складаємо машинки різної висоти. Іноді з кубиків будуємо вежу. Або граємо у боулінг, тьотя Лариска подарувала іграшкові кеглі і кулі.