Сни і розмови

Вчора розмовляла з прдругами про Лесю Українку, вірніше розмовляи ми про все, а я згадала Лесю, яка зі свого горя "зробила драму" і подумала, як ми завчивши ці слова у школи, вміємо "робити драму" з найменших причин, які і не горе, а так - прикрість невелика, але робимо драму і демонструємо її всім. І кохані живі, і здоров"я - теж в нормі, і як би було б добре навчитись з буденних прикростей не драму робити, а комедію. І собі весело, і людям смішно.:)
Так я вчора промовляла, а вночі мені приснився сон, наче хтось зі знайомих художників приніс маски, такі як посмертні, але на паличках, білі, маски різних видатних людей, і дарує він мені маску Лесі Українки, в нього їх дві, молода Леся, і старша, я хочу старшу, а він мені дарує молоду, таку у віночку, і я приміряю її до свого обличчя.
Щоб не плакать, я сміялась, так?

Лаванда &Розмарин.Поетично-кулінарний арт-бук

Давно про книжки не писала, але це не означає,що я не читала. Особливість минулого місяця - читала збірку віршів і всім рекомендую, особливо шанувальницям лаванди, ви ж пам"ятаєте, я вирощую в Лисогірці лаванду, в квітні посадила кілька стебел, мрію про поля, ну хоча б вигін засадити, а ще я люблю Ганну Осадко. На початку 2009 я розчарувалась в сучасній поезії, тобто саме на той час вже розчарувалась, те,що випадково потрапляло до рук , не подобалось, а голоси восьмидесятих пахли старою шафою, приємний і знайомий з дитинства запах старої шафи, зіпсованих писанок і прянощів, трішки пилюки, трішки рипучих завіс, серветка, що колись була білою, така мила серцю ностальгія, але ж не на все життя, правда?, помрем не в Парижі, то й що, Прованс теж непогане місце для такої події, і лавандові поля з вкрапленням полину, і ніякої депресії, тільки ледь чутний смуток,
- я цю книжку зараз читати не можу,- оголосила Леся, а я ж їй подарувала на Новий рік,
- як, чому?
- бо вона літня, а зараз - зима.
- ти що, вона осіння, і зараз - якраз пора осені, дощ йде, а може - вже літо, півонії цвітуть.

та за вікном вже рушив сніг, і Леся відклала читання віршів до весни, але рецепти страв вона прочитала зараз, бо, увага, там ще й рецепти страв з лавандою і розмарином, наприклад, печиво з лавандою, уявляєте?це збірка віршів вкупі з рецептами, двох поеток, я читала тільки Ганну Осадко, бо я люблю Ганну Осадкоhttp://zolota-zinka.livejournal.com, саме її вірші я знайшла в ЖЖ на початку 2009 і досі читаю, "полинові пахощі сумні з лавандою злилися воєдино", і мріяла мати її збірку, паперову, вірші хочеться читати на папері, гортати сторінки, медитувати , перечитувати, і ось видали "Лаванда &Розмарин", і, о щастя, вона продається у Вінниці, а ціна.... я можу таке собі купити.
Нехай запахне меркантильністю, але книжка за 17 гривень нині - просто подарунок для читача, обкладинка м"яка, але ж це не просто книжка, а арт-бук, з фотками і малюнками, сторінки з рецптами оформлені як кулінарна книга, бачиться мені як подарункове видання, чи то вирішили,що буде задорого, чи з самого початку планували записник, втім, яке це має значення, вірші дуже гарні, проникливі і небуденні, хочеться читати, вчити на пам"ять, перечитувати і розповідати подругам.
Ось тут все про книжку і фрагмент для ознайомлення. Читайте і насолоджуйтесь.
http://www.bohdan-books.com/catalog/book_298_3397/

Пропозиція на літо

Наша родичі мають хату в нашому селі, отому ,що під Хмільником, вони її отримали в спадщину, а самі живуть у Казахстані. Продавати не хочуть, недавно телефонували і пропонують, щоб хтось з наших знайомих жив там влітку, безоплатно.
От я і пропоную, хто хоче на літо в село, в хатку?
Описую хатчині принади.
По-перше - відсутність електрики, можна відпочити від Інтернету і комп"ютера.
По-друге, відсутність газу, можна готувати на живому вогні.
По-третє, відсутність господарів у хаті, можна жити як хочеться.
По-чеверте, натуральні продукти купуємо у сусідів, сусіди люди приємні.
По-п"яте, краєвид гарний, луг і ставок, трохи вище - поле з черепками, можна назбирати повну торбу скіфо-трипільських розбитих горщиків і скалків від кремяних ножів.
Суниці, гриби , дикі черешні, місцевий колорит ( про це ви знаєте з мого ЖЖ) додається.

Приїжджайте, у нас скучно не буде.