Котя

Отже, у нас є Котя.
Йонуся вчора знову стала мамою. Народила одне котенятко, чорне з білим і страшенно тим переймається. Щогодини з криком збігає вниз, і вимагає, що усі ми йшли наверх, милувались Котею і примовляти: яка гарна Котя, яка ти молодець, Йонуся!
Котя спить на найвищому ліжку, в кубельці з старої синьої ковдри. На честь холодів інше населення мансарди (мама і Ганка) перекочувало у велику кімнату, і Йона з Котею отримали розкішні апартаменти для післяпологового життя.
Взагалі Йонуся хотіла народжувати на дивані з Ганкою, але Ганці ця ідея чомусь не припала до смаку. Вона запропонувала Йоні другий поверх в повне користування і Йонисько одразу ж рушило в апартаменти «За стіною», ага, дорий день , минулорічне літо, але я була насторожі і оголосила суворим голосом, що саме це пологове відділення зачинено на ремонт. Можна користуватись іншими місцями, тим паче, що мама з Ганкою приготували Йониську гарний затишний куточок у старому столі в Магічній кімнаті. Традиційно, Йонисько вважає будь-які наш приготування втручання у її особисте життя, тому поблукавши з криком по всіх кімнатах, киця залізла у старий, оббитий чорним дерматином, диван. Там і народилась Котя. Чи народився? Бо ми досі не знає його/її статі. Після народження Котя жалібно нявкав, а Йониська чомусь вирішила прибігти на перший поверх і теж голосно кричати. Досі не розумію, що її так схвилювало, те, що Котя один, чи що народився на тиждень раніше?
Якби там не було, киця наша вирішила Котю не ховати, а навпаки – зі всіма знайомити.
Бо вже через годину Ганка сповістила:
- Йона з котеням лежать на ліжку.
Ми побігли дивитись. Котя чудовий! Йона – то знервується, кричить, а коли її погладиш, розкажеш, який Котя чудовий, одразу ж починає муркати, розслабляється, протягує лапки, а Котя шукає вільну цицю. Тут йому пощастило – вісім з половиною циць (бо в Йонусі їх чомусь непарна кількість) до Котіних послуг. Ми вже чотири рази ходили з Мефодиком на Котю дивитись..
У Коті червоні лапки, і мордочка знизу червона, очки заплющені. Він прокидається, позіхає так, що видно маленький язичок і починає напомацки шукати цицю.
Я кажу Мефодику:
- Бач, яка дитина слухняна, сам цицю шукає, маму не будить.
Мефодик тільки сміється, радіє,що Йону побачив, а Котю – він ще не зауважив, дуже вже Котя мацюпусінький..

Мої Інтернети

Нарешті з»ясувалось, в чому проблема . Запросили Ганчину подружку Марину з модемом і ноутбуком, вони обійшла всю хату і всюди могла підключитись . А я – не можу. Оператор у нас один, і вирішили, що справа у модемі. Можливо, Маринин потужніший чи що?
Треба або модем міняти, або антену купувати. Те і те вимагає додаткових грошей, то ж швидше за все до кінця літнього сезону залишимо так як є.
Трохи мене втомлює , бо не можу ні толком прочитати, ні коментарі написати, а як вітер чи хмари, як сьогодні – взагалі кожні 5 хвилин підключатись треба знову.
Наловчилась записи робити окремо, а потім – викладати. Але з коментарями так не виходить. Пробувала налаштувати Аутлук для пошти, брат наче зробив, але щось таке ввімкнулось, що замість отримувати тільки свіжі листи, вони щоразу починає всю мою поштову скриньку, а там 800 листів, закачувати.

Закінчила читати Кетрін Стоккет, «Прислуга». Рекомендую. Гарна книжка, правда, трохи за болюча для матері. Місцями.