![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaОтже, у нас є Котя.
Йонуся вчора знову стала мамою. Народила одне котенятко, чорне з білим і страшенно тим переймається. Щогодини з криком збігає вниз, і вимагає, що усі ми йшли наверх, милувались Котею і примовляти: яка гарна Котя, яка ти молодець, Йонуся!
Котя спить на найвищому ліжку, в кубельці з старої синьої ковдри. На честь холодів інше населення мансарди (мама і Ганка) перекочувало у велику кімнату, і Йона з Котею отримали розкішні апартаменти для післяпологового життя.
Взагалі Йонуся хотіла народжувати на дивані з Ганкою, але Ганці ця ідея чомусь не припала до смаку. Вона запропонувала Йоні другий поверх в повне користування і Йонисько одразу ж рушило в апартаменти «За стіною», ага, дорий день , минулорічне літо, але я була насторожі і оголосила суворим голосом, що саме це пологове відділення зачинено на ремонт. Можна користуватись іншими місцями, тим паче, що мама з Ганкою приготували Йониську гарний затишний куточок у старому столі в Магічній кімнаті. Традиційно, Йонисько вважає будь-які наш приготування втручання у її особисте життя, тому поблукавши з криком по всіх кімнатах, киця залізла у старий, оббитий чорним дерматином, диван. Там і народилась Котя. Чи народився? Бо ми досі не знає його/її статі. Після народження Котя жалібно нявкав, а Йониська чомусь вирішила прибігти на перший поверх і теж голосно кричати. Досі не розумію, що її так схвилювало, те, що Котя один, чи що народився на тиждень раніше?
Якби там не було, киця наша вирішила Котю не ховати, а навпаки – зі всіма знайомити.
Бо вже через годину Ганка сповістила:
- Йона з котеням лежать на ліжку.
Ми побігли дивитись. Котя чудовий! Йона – то знервується, кричить, а коли її погладиш, розкажеш, який Котя чудовий, одразу ж починає муркати, розслабляється, протягує лапки, а Котя шукає вільну цицю. Тут йому пощастило – вісім з половиною циць (бо в Йонусі їх чомусь непарна кількість) до Котіних послуг. Ми вже чотири рази ходили з Мефодиком на Котю дивитись..
У Коті червоні лапки, і мордочка знизу червона, очки заплющені. Він прокидається, позіхає так, що видно маленький язичок і починає напомацки шукати цицю.
Я кажу Мефодику:
- Бач, яка дитина слухняна, сам цицю шукає, маму не будить.
Мефодик тільки сміється, радіє,що Йону побачив, а Котю – він ще не зауважив, дуже вже Котя мацюпусінький..
Йонуся вчора знову стала мамою. Народила одне котенятко, чорне з білим і страшенно тим переймається. Щогодини з криком збігає вниз, і вимагає, що усі ми йшли наверх, милувались Котею і примовляти: яка гарна Котя, яка ти молодець, Йонуся!
Котя спить на найвищому ліжку, в кубельці з старої синьої ковдри. На честь холодів інше населення мансарди (мама і Ганка) перекочувало у велику кімнату, і Йона з Котею отримали розкішні апартаменти для післяпологового життя.
Взагалі Йонуся хотіла народжувати на дивані з Ганкою, але Ганці ця ідея чомусь не припала до смаку. Вона запропонувала Йоні другий поверх в повне користування і Йонисько одразу ж рушило в апартаменти «За стіною», ага, дорий день , минулорічне літо, але я була насторожі і оголосила суворим голосом, що саме це пологове відділення зачинено на ремонт. Можна користуватись іншими місцями, тим паче, що мама з Ганкою приготували Йониську гарний затишний куточок у старому столі в Магічній кімнаті. Традиційно, Йонисько вважає будь-які наш приготування втручання у її особисте життя, тому поблукавши з криком по всіх кімнатах, киця залізла у старий, оббитий чорним дерматином, диван. Там і народилась Котя. Чи народився? Бо ми досі не знає його/її статі. Після народження Котя жалібно нявкав, а Йониська чомусь вирішила прибігти на перший поверх і теж голосно кричати. Досі не розумію, що її так схвилювало, те, що Котя один, чи що народився на тиждень раніше?
Якби там не було, киця наша вирішила Котю не ховати, а навпаки – зі всіма знайомити.
Бо вже через годину Ганка сповістила:
- Йона з котеням лежать на ліжку.
Ми побігли дивитись. Котя чудовий! Йона – то знервується, кричить, а коли її погладиш, розкажеш, який Котя чудовий, одразу ж починає муркати, розслабляється, протягує лапки, а Котя шукає вільну цицю. Тут йому пощастило – вісім з половиною циць (бо в Йонусі їх чомусь непарна кількість) до Котіних послуг. Ми вже чотири рази ходили з Мефодиком на Котю дивитись..
У Коті червоні лапки, і мордочка знизу червона, очки заплющені. Він прокидається, позіхає так, що видно маленький язичок і починає напомацки шукати цицю.
Я кажу Мефодику:
- Бач, яка дитина слухняна, сам цицю шукає, маму не будить.
Мефодик тільки сміється, радіє,що Йону побачив, а Котю – він ще не зауважив, дуже вже Котя мацюпусінький..
