Два місяці

Позавчора святкували день народження Мефодика - два місяці. Спекла бабуся кекс в хлібопічці, а я за допомогою цукровою пудри написала цифру два. Тьотя Олеся прийшла в гості і подарувала качечку гумову. Іменинник був дуже збуджений, задув свічки, за допомогою мами, і вимагав, щоб гостя спілкувалась тільки з ним.

Мамо-менеджмент

Ой, як все треба тепер планувати і продумувати. Часу стало зовсім мало, а сили додалось, і хочеться всяке робити, і з Мефодиком бути теж хочеться, бо він на першому місці. І знову нічого не встигається, беру на прогулянки книжку вже третій день, по дорозі купуємо на базарі потрібні продукти, зранку пишемо три сторінки щоденника, і все одно до вечора розумію, що знову знову не встигла те, і те зробити.Ще й совість мучить, що час, відведений на дитину, витрачаю на себе.
А Мефодик їв, їв, а потім зригнув, і знову не спить.Все ,що надумалось, враз забулося, і нумо дитину присипати.
А ще у нас проблема з вітаміном Д, де той вітамін подівся? Гуляємо щодня, п"ємо краплі, а ніжки все одно потіють.Хоч цілодобово на вулиці живи, аби в дитини рахіту не було.