Ой, як все треба тепер планувати і продумувати. Часу стало зовсім мало, а сили додалось, і хочеться всяке робити, і з Мефодиком бути теж хочеться, бо він на першому місці. І знову нічого не встигається, беру на прогулянки книжку вже третій день, по дорозі купуємо на базарі потрібні продукти, зранку пишемо три сторінки щоденника, і все одно до вечора розумію, що знову знову не встигла те, і те зробити.Ще й совість мучить, що час, відведений на дитину, витрачаю на себе.
А Мефодик їв, їв, а потім зригнув, і знову не спить.Все ,що надумалось, враз забулося, і нумо дитину присипати.
А ще у нас проблема з вітаміном Д, де той вітамін подівся? Гуляємо щодня, п"ємо краплі, а ніжки все одно потіють.Хоч цілодобово на вулиці живи, аби в дитини рахіту не було.
