Така собі пісенька

З маминого репертуару, перейнята від дядька Петра, а його навчила його мама, а про маму його колись ще розповім.Від постійного слухання цієї пісеньки вона міцно засіла мені в голову, і особливо голосно звучить вночі... Так, наче я знаю ту дівчину, наче вона родичка моя, і пливе від неї квітка до нашого роду. А може це я?

Ой піду в ліс по дрова
Та й наломлю лому
Завів мене дурний розум
У чужу сторону

А в чужої стороні
Ні отця , ні неньки
Тільки в саду вишневому
Поють, поють соловейки

Ой візьму я з рожі квітку
Та й пущу на воду
Пливи, пливи з рожі квітка
Та й до мого роду

Пливла, пливла з рожі квітка
Та й на воді встала
Вийшла мати воду брати
Ту квітку впізнала

Квітка моя рожевая
Чого ти зів"яла
Доню моя молодая
Чого марна стала