Я, підданка своїх обов’язків, я, васал свому королю...

А в моєму краю ойчистому
Б`ють гармати, свистить картеч.
Я не жінка. Найкращі лицарі
Наді мною зломили меч.
Мені легко, що вже аж трудно.
Мені страшно: забуду пароль.
Мене кличе суворо і трубно
Мій обов`язок, мій король.
Не кажи, що не маю рації,
І докорами не карай.
Я в любові –як в еміграції.
Відпусти мене в рідний край.

Ліна Костенко

Річка - не читачка, Річка - письменниця...Головне, що вона скромна людина

Отож, пошта в нашу хату вже багато років приходить городами. Як всі порядні люди, ми маємо свою поштову скриньку в під"їзді, але через те, що наша квартира на 9 поверсі остання, відповідно скринька теж виявилась останньою і поламаною практично від часу заселення. Спочатку ми писали скарги, намагались полагодити, чекали поштарку по черзі, щоб перехопити кореспонденцію. В часи перебудовного передплатного буму, коли просто шкода було втрачати дефіцитні товсті журнали, я ніжками ходила на пошту і забирала журнали в поштарки, а газети вона клала в скриньку. Отакий складний менеджмент...
Тепер ми майже нічого не передплачуємо, в скриньці валяється реклама та рахунки з ЖЕКу, а листи поштарка кладе до скриньки наших сусідів з 8 поверху. Сусіди ж або нам телефонують, або самі приносять,іноді через кілька тижнів, бо теж мають звичку забувати про лист на шафі ( чомусь листи вони кладуть на шафу в коридорі).
От я собі сиджу і нию (бо чекаю на результати аналізів; там болить, а там штрикає; а ще ж мастопатія і варикоз; де б взяти трошки грошей; як завести себе до стоматолога, дописати звіт,проект, щось в ЖЖ), а тут приходить Діна Захарівна з пакунком, а в тому пакунку - газета "Життєві історії" з моїм першим надрукованим "літературним твором" про кицю Химеру.
Звичайно, мені в голову не прийшло б надсилати кудись історію про Химеру, але Варвара Серафим, яка стала моїм персональним Дідом Морозом, так серйозно поставилась до своїх дідморозівських обов"язків, що й досі дарує мені різні приємності, і навіть - друкує в газеті мої "твори".Не кожній людині так пощастило з Дідом Морозом як мені! Через це я дуже щаслива.
Мама чесно сказала, що Химерина історія - найкраще з усього надрукованого в тому номері "Життєвих історій" ( варто покладатись на її об"єктивну думку, а дослівно рецензія звучала так:"це ж треба про такі дурниці стільки написати!"). Ганка тішилась, але крутила носом, бо тексту багато, довго читати. Йона образилась, адже про Химеру написали, а про неї, Йону, - кілька речень всього, і вельми критичних.З цього я зробила висновок, що родичі чаклуна не вірять в його талант всім не вгодиш.

Йонина уявна вагітність

Виявилось, що Йона, слідом за мною, теж вирішила завагітніти. Правда, якщо постійно живеш у квартирі з собакою Риндею, на двір не виходиш принципово і чужих котів в гості не запрошуєш, то навряд чи щось вийде з вагітністю.Хіба що котопси, на радість покійним академіку Лисенку з Мічуріним.
Але Йона про "псевдонауку" генетику нічого не знає, умудрилась надбати собі уявну вагітність і ходить з нею. Ми всі тривожимось, чом це у киці соски обвисли, а вона думає, що скоро народить котенят! Сама ще котеня, 8 місяців всього, і дивись що придумала! Просто не Йона, а кіт Чудило якийсь.