Пазли

Отак щось в голові складеться, з шматочків чутих-бачених там-тут-десь,і що з цим щосем робити?
Якось вночі лежала без сну і згадала, як в дитинстві виступав перед нами в ролі ветерана війни Іван Заєц. Я була в четветому класі, і, як зараз пам"ятаю, розповідав він про Василя Порика, свого фронтового друга.
Порик відомий як Національний герой Франції, потрапив у полон, втік з табору і організував партизанський загін.І це все у чужій країні!!!

Життя водить нас як хоче,і в студентські роки я опинилась в групі, де Іван Заєць був куратором (він тоді викладав археологію на історичному). Виявилось, що Іван Іванович не тільки археолог, друг Порика, але ще й працював з Корольовим на Байконурі, але не космонавтом. А ким ви думали?
Правильно ви думаєте, Іван Іванович добру частину свого життя був справжнім особістом/кагебістом/контрозвідником.
От недавно не спалось мені вночі, і згадала я його виступ перед школярами, говорив він тоді речі трохи банальні, але для дітей було цікаво і повчально, щось про подвиг, якого не слід шукати далеко,а ніби в житті завжди знайдеться місце для героїчного вчинку.
Лежу собі в ліжку, вже покійного Івана Івановича згадую, і щось мені муляє, а що - не збагну. А потім стрельнуло: де ж це він з Василем Пориком познайомився і подружився? В якому такому військовому закладі могли товаришувати контрозвідник Заєць і армійський лейтенант Порик ? От і ви задумались? І я задумалась! А ще задумалась, чому це про такі цікаві факти в біографії Порика не згадували?
На наше щастя, Іван Заєць встиг написати і видати свої мемуари, а я, каюсь, гріщна, вже два роки тримаю їх в себе, взяла в знайомої почитати.
Полізла в мемуари, є ! Є і Василь Порик, щирий друг, є і військове училище, в якому навчались хлопці, і курси військових контрозвідників теж є.
Погодьтесь, що і різниця є, хто організував партизанський загін: військовий контрозвідник чи просто військовий? А якщо його організував контрозвідник - це менш почесно для СРСР? Руйнує красиву легенду про всенародний опір і патріотизм скрізь і всюди? От не збагну я державної політики, ніяк не збагну.

Молоді роки "пані в мітенках"

Настав час знову зустрітись з нашою героїнею, кузиною Катрін,"пані в мітенках". Нагадаємо, що одним з мотивів її ніби помсти Марку Вовчку була образа за двоюрідного брата, Опанаса Марковича.
А вперше цю особу я знайшла в документах Кирило-Мефодіївського товариства. Ось так, і там вона встигла засвітитись. Боронь боже, не те, про що ви думаєте. Катрін не була таємною співробітницею Третього віділення, і активісткою Товариства теж не була, в усякому разі, її тендітні рученьки не переписували "Книгу буття українського народу",а щире серденько не умлівало від видінь прекрасного майбутного всіх слов"ян.Заради справедливості додам, що історію Куліша і вірші Шевченка вона читала.
Коли ж Опанаса Марковича заарештували, в його паперах знайшли листи від такої собі баронеси фон Кірхьштейн. Листи настільки зацікавили жандармів, і навіть самого імператора, що з височайшого наказу кинулись голубі мундири шукати цю невідому фон Кірхьштейн, насправді - нашу Катрусю. Але кузина Катрін з молодості вміла сліди заплутати. Ніякою баронесою вона не була, а баронське прізвище вигадала задля жарту. Саме через цей "фон" Третє відділення добряче попотіло, доки не знайшло прелєсну повітову панянку.
Ну, знайшли, і що ? Взяли під білі ручки та у фортецю, як княжну Тараканову ? Чи Катрін добровільно вирішила розділити долю кузена Опанаса (ота помста ...чи не пов"язана з першим коханням) ?
Знову не вгадаєте.
Їхня величність імператор всяю Русі і прочія.на дві сторінки, від радості, що Катрін знайшлася, "соизволил выдать упомянутой девице 1000 руб. серебром в уважение высоких чувств ее ....; и сверх того, спросить начальницу Полтавского института благородных девиц, не пожелает ли она иметь девицу Керстен, когда последняя достигнет более зрелого возраста, классной дамой в институте."
Запитання: за що?????

Молоді роки "пані в мітенках": за що нагороджують в Росії ?

Катрін Керстен була панночкою вихованою і освіченою.В часи Кирило-Мефодійського товариства жила вона у свого тата, майора Керстена, судді Золотоношского повіту Полтавської губернії. Отримала домашню освіту, опікувалась своїми молодшими братами і сестрами від другого батькового шлюбу (мати їх померла). Як на зло, через пожежу, родина втратила дім і змушена була жити в одного з сусідів.
Опанас Маркович надсилав кузині книги, і так вона прочитала Куліша, Коллара і Шевченка.
Не важко було кузині записати для родича чотири загадки на малоросійськом язике, хоча "сношений с черным классом" у неї не багато.
Катрін веде господарство, займається дітьми,і часу на читання та музику майже не залишається.
А Опанас все про Шевченка торочить...
я не называла Шевченку мечтателем, а почтила этим эпитетом (вовсе не оскорбительным для всех, исключая моих милых братцев, Марковичей) тех особ, которые хотят из малороссийского поднаречия, не имеющего даже и не могущего иметь грамматику, сделать язык, и которые, бросая русский, уже образованный язык, начинают писать по-малороссийски. Если малороссийское наречие и составляет середину между восточными и западными славянскими наречиями, то из этого еще не следует, что на нем можно писать все, начиная от простого письма до ученой диссертации. - пише Катрін в листі до брата.

Пише - то нехай пише. Її право - визнавати чи не визнавати за українською мовою придатність до написання дисертацій. Любити чи не любити Шевченка. Ваажати себе патріоткою Росії чи патріоткою "горсти людей, управляющихся некоторое время олигархией". Це її право.
Малороссия "не ослепляет ее". Що ж. Не вразила, то не вразила. До милування немає силування.
Але саме за ці листи, листи, в яких Катрін зневажливо відгукується про українську мову і українську історію, так от, саме за ці листи вона отримала від імператора 1000 карбованців сріблом і посаду в майбутньому.

І це перший, відомий мені, приклад плати російською державою за антиукраїнські погляди. Тільки за це, більше ні за що, заплатили Катерині Керстен з царської казни.
Що ж, як казав Суліман в "Сестрах Річинських", всяка держава любить лояльних громадян.