Моя модель Всесвіту та інші розумні теорії...

Я росла допитливою вчительською дитиною. З гарною пам’яттю на почуті від дорослих нестандартні думки.
Якось літнього вечора ми сиділи з татом на лавочці .Тато був у мрійливому настрої і вирішив поділитись з п’ятилітньою донею своїми роздумами. Дивлячись на небо, він сказав фразу, яку я добре запам’ятала, але зовсім не зрозуміла. Дослівно, він сказав:"Може, ТАМ теж живуть люди !"
На той час я вже знала ( а звідки?), що Земля - плоска, а під Землею вирує вогняний океан. І якщо дійдеш до краю світу, можна в той океан ненароком і впасти. Ми часто грались з друзями в різні казкові рольові ігри, і в негативних героїв була така звичка, в той океан падати.

Я собі думала, думала, і нарешті збагнула, як збудований цей світ.
Наверху живуть люди. Там, де Сонце. Я вже чула десь, від старшого брата, мабуть, що Сонце насправді велике і гаряче.... Отже, для нас воно Сонце, а для тих людей, що над нами живуть - воно Вогняний океан.
Ну, і далі до безмежності, над нами і під нами. Бо в моїй уяві світи множились, як коржі для торта, перемащувались вогненними океанами і складались один на одного.
З таким дивним уявленням я прожили кілька місяців, аж поки не озвучила його татові.
- Але чому ти так вирішила? - здивувався тато.
- Бо ти мені таке сказав - я не могла втямити, як моя модель Всесвіту не узгоджується з татовою тезою про людей в небі. Почало мені видаватись, що насправді все не так просто.
( Read more... )