![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaВсі знають, що існує вичерпний перелік тем для літературних творів і кіносценаріїв: любов,смерть ,чесно, зрада, не пам’ятаю,що там далі. Але з недавньої пори мене дуже і дуже цікавить, чому в цей перелік не входять вагітність і пологи? Написати, що укладачі списків ніколи не народжували - було б надто банально. А може це і є єдина правильна відповідь. Бо збоку все видається простеньким природним процесом, завагітніла, погуляла дев’ять місяців з пузиком і – народила. Я книжки читаю все своє свідоме життя, а ті, в яких описують вагітність і пологи, можу перелічити на пальцях. Описують – це коли більше ніж одне речення чи абзац «Через рік Марія народила сина», а дее хоч трохи інформації про те, нудило Марію в першому триместрі чи ні,? Носила вона антиварикозні панчохи чи так обійшлося? Скільки дірок у зубах з’явилось протягом вагітності і чим вона лікувала напухлі ясна? Тричі на ніч вставала Марія у туалет чи тільки двічі?
Втім, варто жінці завагітніти, як вона дізнається про те, що я називаю ВКВ – Велика книга вагітних! Ні, цієї книги ніхто не видав, і навряд чи вона існує навіть в рукописному варіанті. Кожна жінка, що завагітніла додає до неї свою сторінку, свій досвід, успішний чи зі смаком гіркоти.
- Тримай дома папаверин! - наче мантру повторювала мені подруга в перші тижні вагітності ( в її досвіді отой папаверин набув магічних властивостей, бо врятував від викидня).
- Не їж грибів, гострого і квашеного – перевешня сестра згадувала список шкідливих продуктів, а я намагалась запам’ятати, що там не можна.
- І ще, - додавала вона, майже як одкровення, - ти ж знаєш, як чогось злякаєшся – ні в якому разі себе не торкайся..
Хвалити Бога, я хоч щось знаю!
- Нічого не можна купувати наперед! – це просто аксіома ВКВ і її напам’ять вивчила моя мама.
Але в жіночій консультації висів список «що взяти з собою в пологовий будинок» і, схоже, вони не читала ВКВ.
П’ять пакетів, для мами, для немовляти, для мами після пологів, для немовляти після пологів, для мами на виписку….- і нічого не можна купляти наперед.
- Тітка Ніна все купила, щойно невістка народила! – аргумент був просто вбивчий. А я мала свій.
- От народжу я о четвертій ранку, і що ? Де ви купуватимете серед ночі речі для дитини?
- Тоді купи тільки один комплект, а ми докупимо.
І я, зібравши докупи всі свої сили і гроші – пішла по крамницях. Список взяла з собою, на пам’ять не сподівалась. Треба було купити:
· два махрових рушники .Обговоривши з продавчинею їх призначення, я зрозуміла, що рушники – насправді ніякі не рушники, вони призначені на посаду ковдри. Скажу чесно, я трималась до останнього.
- Навіщо нам нові рушники?Я візьму власні, отой рожевий і коричневий!
- Та ти що! – обурювалась мама, - вони ж куплені в кінці СРСР.
- От і добре, тоді ще вміли робити якісні речі.
Поклала край нашій суперечці Люда. Вислухавши мої аргументи, вона попросила показати їй «рожевий і коричневий».Могла б нічого не говорити, я все зрозуміла з виразу її обличчя. Довелось замість «рожевого і коричневого» купити «зелений і синій». До речі, зелений чесно оселився в шафі, чекає на свою нагоду.
· Шкарпетки (це навіщо? Питання шкарпеток дебатувалось у нашій хаті ледве не все літо, з яких це пір на немовлят натягають шкарпетки? Допитали братову Іру і вона дала свідчення: на племінників натягали, щоб ніжки не мерзли.)
· Памперси . У них є розміри!!!!
· Дитячий крем (виявився зовсім непотрібним)
· Сорочечка . Я, безтолкова, купила варіант без застібок.Вже в пологовому мудрували з акушеркою, як дитину одягти. На щастя, я взяла ще одну кофтину з зав»язками спереду.
· Штанці ( в списку фігурували під кодовою назвою «підгузки»). Я, звичайно, вирішила , що мова йде про «підгузники», якийсь особливий вид, не одноразові, і довго мучила аптекарку запитаннями:»Чи немає у вас підгузників?»Мені пропонувал памперси, але я відмовлялась, і пояснювала, що мова йде про інші, такі «прості». Аптекарка хитала головою, і, врешті, ми зійшлись на рулоні марлі. Абсолютно непотрібному в пологовому будинку, зате зараз я маю на що відціджувати домашній сир.
· Шапочка або чепчик. Це було просто. Просто зайшла зі списком у найближчий дитячий магазин, і купила.
· Рукавички
· Пелюшки дві. Досі не розумію, навіщо. І чому такі дорогі, і такі неякісні оті пелюшки .
· От здається і все.що потрібно було моїй дитині для перших годин самостійного життя.
Я ж мусила взяти з собою, окрім халату і нічної сорочки, ще й комплект постільної білизни, і чашку, ложку, миску, і капці теплі,капці миючі, і шкарпетки двох видів, і мило,зубну пасту, щітку. І ручку з зошитом. І прокладки для мам, і бюстгальтери для мам, і вкладки в бюстгальтери – знову для мам, і крем для сосків, і про варикозні панчохи, одноразові пелюшки, і паперові рушнички, і бинт, і ще я подерла на клапті старі простирадла, звичайно, поради з ВКВ , нічого кращого немає для прокладок за старі м’які простирадла, «тряпочки» (важлива річ у пологових, «покажіть тряпочку», - буденна вимога лікарів) …отак, навантажена п’ятьма пакетами я з’явилась в приймальному відділенні, вагітна жінка поважного віку, в синьому платті з червоними квітами з секонд-хенду і білу трикотажну кофту на блискавці – звідти ж.
Був перший прохолодний тиждень після літньої спеки.
До появи на світ мого сина залишалось три доби. В моїй сумочці гордо лежали тисяча гривень – на страховку і різні витрати. І я нічого не знала про таємне життя пологових будинків, нічогісінько хоч і простирчала на мамських форумах майже весь останній місяць вагітності.
Втім, варто жінці завагітніти, як вона дізнається про те, що я називаю ВКВ – Велика книга вагітних! Ні, цієї книги ніхто не видав, і навряд чи вона існує навіть в рукописному варіанті. Кожна жінка, що завагітніла додає до неї свою сторінку, свій досвід, успішний чи зі смаком гіркоти.
- Тримай дома папаверин! - наче мантру повторювала мені подруга в перші тижні вагітності ( в її досвіді отой папаверин набув магічних властивостей, бо врятував від викидня).
- Не їж грибів, гострого і квашеного – перевешня сестра згадувала список шкідливих продуктів, а я намагалась запам’ятати, що там не можна.
- І ще, - додавала вона, майже як одкровення, - ти ж знаєш, як чогось злякаєшся – ні в якому разі себе не торкайся..
Хвалити Бога, я хоч щось знаю!
- Нічого не можна купувати наперед! – це просто аксіома ВКВ і її напам’ять вивчила моя мама.
Але в жіночій консультації висів список «що взяти з собою в пологовий будинок» і, схоже, вони не читала ВКВ.
П’ять пакетів, для мами, для немовляти, для мами після пологів, для немовляти після пологів, для мами на виписку….- і нічого не можна купляти наперед.
- Тітка Ніна все купила, щойно невістка народила! – аргумент був просто вбивчий. А я мала свій.
- От народжу я о четвертій ранку, і що ? Де ви купуватимете серед ночі речі для дитини?
- Тоді купи тільки один комплект, а ми докупимо.
І я, зібравши докупи всі свої сили і гроші – пішла по крамницях. Список взяла з собою, на пам’ять не сподівалась. Треба було купити:
· два махрових рушники .Обговоривши з продавчинею їх призначення, я зрозуміла, що рушники – насправді ніякі не рушники, вони призначені на посаду ковдри. Скажу чесно, я трималась до останнього.
- Навіщо нам нові рушники?Я візьму власні, отой рожевий і коричневий!
- Та ти що! – обурювалась мама, - вони ж куплені в кінці СРСР.
- От і добре, тоді ще вміли робити якісні речі.
Поклала край нашій суперечці Люда. Вислухавши мої аргументи, вона попросила показати їй «рожевий і коричневий».Могла б нічого не говорити, я все зрозуміла з виразу її обличчя. Довелось замість «рожевого і коричневого» купити «зелений і синій». До речі, зелений чесно оселився в шафі, чекає на свою нагоду.
· Шкарпетки (це навіщо? Питання шкарпеток дебатувалось у нашій хаті ледве не все літо, з яких це пір на немовлят натягають шкарпетки? Допитали братову Іру і вона дала свідчення: на племінників натягали, щоб ніжки не мерзли.)
· Памперси . У них є розміри!!!!
· Дитячий крем (виявився зовсім непотрібним)
· Сорочечка . Я, безтолкова, купила варіант без застібок.Вже в пологовому мудрували з акушеркою, як дитину одягти. На щастя, я взяла ще одну кофтину з зав»язками спереду.
· Штанці ( в списку фігурували під кодовою назвою «підгузки»). Я, звичайно, вирішила , що мова йде про «підгузники», якийсь особливий вид, не одноразові, і довго мучила аптекарку запитаннями:»Чи немає у вас підгузників?»Мені пропонувал памперси, але я відмовлялась, і пояснювала, що мова йде про інші, такі «прості». Аптекарка хитала головою, і, врешті, ми зійшлись на рулоні марлі. Абсолютно непотрібному в пологовому будинку, зате зараз я маю на що відціджувати домашній сир.
· Шапочка або чепчик. Це було просто. Просто зайшла зі списком у найближчий дитячий магазин, і купила.
· Рукавички
· Пелюшки дві. Досі не розумію, навіщо. І чому такі дорогі, і такі неякісні оті пелюшки .
· От здається і все.що потрібно було моїй дитині для перших годин самостійного життя.
Я ж мусила взяти з собою, окрім халату і нічної сорочки, ще й комплект постільної білизни, і чашку, ложку, миску, і капці теплі,капці миючі, і шкарпетки двох видів, і мило,зубну пасту, щітку. І ручку з зошитом. І прокладки для мам, і бюстгальтери для мам, і вкладки в бюстгальтери – знову для мам, і крем для сосків, і про варикозні панчохи, одноразові пелюшки, і паперові рушнички, і бинт, і ще я подерла на клапті старі простирадла, звичайно, поради з ВКВ , нічого кращого немає для прокладок за старі м’які простирадла, «тряпочки» (важлива річ у пологових, «покажіть тряпочку», - буденна вимога лікарів) …отак, навантажена п’ятьма пакетами я з’явилась в приймальному відділенні, вагітна жінка поважного віку, в синьому платті з червоними квітами з секонд-хенду і білу трикотажну кофту на блискавці – звідти ж.
Був перший прохолодний тиждень після літньої спеки.
До появи на світ мого сина залишалось три доби. В моїй сумочці гордо лежали тисяча гривень – на страховку і різні витрати. І я нічого не знала про таємне життя пологових будинків, нічогісінько хоч і простирчала на мамських форумах майже весь останній місяць вагітності.
