(no subject)
Sep. 1st, 2013 04:45 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaПродовжуючи медичну тему, а вона мені останні дні якось на часі, пам»ятаю, два роки тому, так само в кінці літа я писала свої шкільні спогади, мабуть, сільські краєвиди через кілька місяців споглядання дають психотерапевтичний ефект. Правда, я не знаю, що робити з цими спогадами, як той гештальт закрити, ну згадала, ну записала-проговорила, але де гарантія, що воно припинило впливати на моє життя? Що через десять років я знову не згадуватиму ті ж епізоди, нехай і з меншими емоціями, але все ж…
Як воно впливає на моє життя я переконалась під час вагітності. Чомусь я була просто впевнена, що маю позаматкову вагітність, з першої хвилини, як тільки подивилась на тест, у мене в голові крутилось - а якщо позаматкова? В жіночій консультації мені порадили до семи тижнів нічого не робити, ні оглядів, ні узі, щоб не впливати на розвиток дитини, а на моє запитання:»А раптом там позаматкова?», акушерка з лікаркою хором проспівали: « Та звідки», що означало, все там в порядку, ну вони хотіли знервовану жінку заспокоїти. Але хто ж мене заспокоїть? Я сиділа в інтернеті і все читала, які ж ознаки. Справи кепські, ознаки дуже і дуже невловимі, тільки узі, тільки лікар може визначити напевне. Я настільки тримала в голові ту позаматкову, що навіть колегам повідомила, можливо, через два тижні ляжу в лікарню, правда, з якої причини не сказала, сама ж планувала, що то буде операція по ліквідації позаматкової вагітності. Але поки я так-сяк чекала ті сім тижнів, іноді наставало просвітління. І тоді я починала думати, а звідки в мене ті думки про позаматкову? Згадувала когось з подруг, що розповідала, якусь випадкову знайому, вона переповіла історію своєї сестри, але до джерела тривоги добратись я не могла. Та раптом я усвідомила, що в голові постійно крутиться дивний спогад, жіночий голос називає мене на ім»я та по батькові, щ трапляється дуже рідко, і ще й російською мовою, щось на кшталт :» вы меня слышите ?». Я не могла згадати, звідки взявся той голос, і чому я маю когось слухати. Це навіть смішно, але той голос належав лікарці з швидкої допомоги, а я зовсім про той випадок забула. В юності мала таку пригоду, якось, розповідаючи ученицям суботньої гімназії про видатних українських жінок, я втратила свідомість. Просто на уроці. А коли прийшла до тями, швидка вже везла мене в пологовий, з діагнозом «вы беременны». Чом у них виникла така креативна думка не знаю. Молода, незаміжня, отак вони поставили діагноз, на око. Але я остаточно прийшла до тями і пояснила, що останній відомий мені випадок непорочного зачаття стався дві тисячі років тому, і я не претендую на повторення. До всього, вони мали заповнити анкетну форму, і з»ясовували, де я працюю, я ж в школі погодинник, а працювала я тоді в музеї, і вже на цьому лікарка відігралась, як саркастично вона розповідала в лікарні, куди мене привезли: »тут у нас учительница, она же научний работнік», і она «нє беременна».
Я зараз пригадую, що особливо тоді не переймалась, не пам»ятаю, мене більше злякала несподівана непритомність, ніж уявні діагнози. Але – психотерапевти кажуть, що всякі слова і дії під час непритомності або одразу після неї залишаються в підсвідомості. Отак у мене залишився логічний ланцюжок «вагітність - значить позаматкова», який спрацював на початку моєї вагітності. До речі. коли я зрозуміла, що проживаю психотравму, то трохи заспокоїлась, а остаточно мене заспокоїла гінеколог, коли я в сім тижнів прийшла на огляд.
Мені здається така травматичні спогади як міни часів другої світової, ніколи не знаєш, коли спрацюють, і розмінувати важко, потрібно кликати фахівців. А якщо спровокувати вибух – можна самій постраждати, і тим, хто близько стояв, зашкодити.
Як воно впливає на моє життя я переконалась під час вагітності. Чомусь я була просто впевнена, що маю позаматкову вагітність, з першої хвилини, як тільки подивилась на тест, у мене в голові крутилось - а якщо позаматкова? В жіночій консультації мені порадили до семи тижнів нічого не робити, ні оглядів, ні узі, щоб не впливати на розвиток дитини, а на моє запитання:»А раптом там позаматкова?», акушерка з лікаркою хором проспівали: « Та звідки», що означало, все там в порядку, ну вони хотіли знервовану жінку заспокоїти. Але хто ж мене заспокоїть? Я сиділа в інтернеті і все читала, які ж ознаки. Справи кепські, ознаки дуже і дуже невловимі, тільки узі, тільки лікар може визначити напевне. Я настільки тримала в голові ту позаматкову, що навіть колегам повідомила, можливо, через два тижні ляжу в лікарню, правда, з якої причини не сказала, сама ж планувала, що то буде операція по ліквідації позаматкової вагітності. Але поки я так-сяк чекала ті сім тижнів, іноді наставало просвітління. І тоді я починала думати, а звідки в мене ті думки про позаматкову? Згадувала когось з подруг, що розповідала, якусь випадкову знайому, вона переповіла історію своєї сестри, але до джерела тривоги добратись я не могла. Та раптом я усвідомила, що в голові постійно крутиться дивний спогад, жіночий голос називає мене на ім»я та по батькові, щ трапляється дуже рідко, і ще й російською мовою, щось на кшталт :» вы меня слышите ?». Я не могла згадати, звідки взявся той голос, і чому я маю когось слухати. Це навіть смішно, але той голос належав лікарці з швидкої допомоги, а я зовсім про той випадок забула. В юності мала таку пригоду, якось, розповідаючи ученицям суботньої гімназії про видатних українських жінок, я втратила свідомість. Просто на уроці. А коли прийшла до тями, швидка вже везла мене в пологовий, з діагнозом «вы беременны». Чом у них виникла така креативна думка не знаю. Молода, незаміжня, отак вони поставили діагноз, на око. Але я остаточно прийшла до тями і пояснила, що останній відомий мені випадок непорочного зачаття стався дві тисячі років тому, і я не претендую на повторення. До всього, вони мали заповнити анкетну форму, і з»ясовували, де я працюю, я ж в школі погодинник, а працювала я тоді в музеї, і вже на цьому лікарка відігралась, як саркастично вона розповідала в лікарні, куди мене привезли: »тут у нас учительница, она же научний работнік», і она «нє беременна».
Я зараз пригадую, що особливо тоді не переймалась, не пам»ятаю, мене більше злякала несподівана непритомність, ніж уявні діагнози. Але – психотерапевти кажуть, що всякі слова і дії під час непритомності або одразу після неї залишаються в підсвідомості. Отак у мене залишився логічний ланцюжок «вагітність - значить позаматкова», який спрацював на початку моєї вагітності. До речі. коли я зрозуміла, що проживаю психотравму, то трохи заспокоїлась, а остаточно мене заспокоїла гінеколог, коли я в сім тижнів прийшла на огляд.
Мені здається така травматичні спогади як міни часів другої світової, ніколи не знаєш, коли спрацюють, і розмінувати важко, потрібно кликати фахівців. А якщо спровокувати вибух – можна самій постраждати, і тим, хто близько стояв, зашкодити.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-01 02:34 pm (UTC)Що ж до тієї дами зі швидкої допомоги, то "комментариев не имею" :-)
no subject
Date: 2013-09-01 03:34 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-02 12:00 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-01 06:46 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-02 08:07 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-03 09:08 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-03 12:33 pm (UTC)