Ніхто не сприймає Чорнобиль всерйоз. Три сторінки з дитячого щоденника за 1986 рік

[rich_ka]

"Ніхто не сприймає Чорнобиль всерйоз" -  це фраза з мого щоденника за 1986 рік. Недавно я згадала, що в 1986 році вела щоденник. Я почала записувати десь в середині травня, тобто це не зовсім поденні записи, а швидше записи з пам»яті.Такі дуже наївні записи, з посиланням на чутки, слова друзів, вчителів і знайомих. Я тоді закінчувала школу, і чомусь вирішила, що ці дні – особливі для історії, тому й записала перебіг подій.
День  26 квітня  1986 року я пам»ятаю погано. Здається, це була п»ятниця. А наступного дня , в суботу,  я мала йти на важливу шкільну зустріч, Клубу інтернаціональної дружби. Ми тоді налагоджували дружбу зі студентами політехнічного з інших країн. Переважно з афганцями. Така іронія долі, в сусідньому класі вчилась дівчинка, не пам»ятаю імені, ходила вона у всьому чорному. Її хлопець згорів десь там, в тій невідомій країні,  а інші ці хлопці – вчились у нашому місті, і приходили до нас  в школу, розповідали про політичну ситуацію, партійні справи і т.д. Зараз згадую, що на тих зустрічах про афганські звичаї чи історію не говорилось, вся історія починалась з Бабрака Кармаля і  радянських військ.
Так от, 26 квітня воно бабахнуло, вночі,  а наступного дня,  здається так, я мала йти на зустріч в КІД. І ось яка сталась ситуація, батьки примудрились поїхати в село, і не залишили мені ключів. Я прийшла зі школи, дзвонила-дзвонила, ніхто не відкрив. Я  з жахом усвідомила, що вони поїхали і я на свій клуб не піду. А я мала там вірш декламувати, щось про «поджигатєлів войн». А перед тим – помити голову і причесатись. Словом, клуб довелоь відмінити, я пішла до діда , поскаржилась на життя, він дав мені кілька рублів і відправив у парк. І до вечора я гуляла в парку, їла морозиво, сиділа на лавочках. Потім мені було так дивно, що саме в цей день ходили радіоактивні хмари туди-сюди, і навіть йшов дощ. Я благополучно змокла. Згодом я частенько згадувала свою прогулянку під дощем і гадала, був той дощ радіоактивним чи ні.
Коли вже всім повідомили про вибух, я про це дізналась тридцятого квітня, але це було на рівні чуток, любителям «єто моя страна» раджу подумати про страну, в якій людей навіть не повідомили про небезпеку, і вивели на демонстрацію першотравневу так, наче нічого не сталося. Перші застереження і рекомендації ми почули аж 4 травня. А до цього – ми вичитували підручник з військової підготовки, там так гарно було описано, що рівень радіації падає щогодини після вибуху, і ми розповідали дорослим про це, мовляв, боятись нічого, все буде добре. Ми ж не знали, що витік продовжується.
.

Comments

[melamory-s.livejournal.com]

що за американці?

[rich-ka.livejournal.com]

Американці - в сенсі проіскі імперіалізму, думали, що ця диверсія підготовлена урядом США. ну такі чутки ходили тоді, а я що, я записала.

[rich-ka.livejournal.com]

А якщо про тих, які прибули вчора, то лікар Гейл, здається, так його прізвище. Це саме про нього я пишу "вчора прибули американці" і з ним прилетів Хаммер, міліардер, великий друг СРСР.

[rich-ka.livejournal.com]

Чи Кайл, зараз не згадаю, бо він був у двох вимірах,так би мовити, реальний і персонаж п"єси у "Знамени". Я читала його спогади у "Всесвіті". Про нього і Вознесенський писав, "доктор Гейл, ровесник Хиросими, он просто поступил как человек."

[lada28.livejournal.com]

так цікаво, живе історичне свідчення, мені здається, це можна було б у якийсь музей передати чи викласти разом зі спогадами

про 2 000 вбитих нагадало історії з грипами і т.д., коли теж усякі страшні штуки швидко поширювалися, а в 86 ще й не було достовірної офіційної інформації...

[rich-ka.livejournal.com]

Я думала про музей, але там дуже мало, то не впевнена, чи варто їх тягти у фонди.А чуток тоді було дуже багато, інформації - ніякої, дуже дивували дозвіл продавати алкоголь, це ж була антиалкогольна кампанія, всі за тверезість, а тут раптом знову продаж горілки і вина.

[nikitanik.livejournal.com]

*раджу подумати про страну, в якій людей навіть не повідомили про небезпеку*
Люба Річечко! Ніхто нікого в ті дні не повідомляв, і в інших країнах також.

Ви ж, мабуть, знаєте, що на щастя киян вітер дув на захід у ці дні? Радіоактивна хмара пішла на Європу. Так от, коли вона проходила над Францією - ніхто французів про це не повідомляв!

Я знаю одну жінку, яка обожнює і боготворить свою (вже дорослу) дочку. Але тоді, у 86-му, це була школярка, і мати ЗМУСИЛА її вийти на двір, гратися і вчити уроки просто неба (тому що була гарна погода). Дівчинка не хотіла і просилася в хату, а мати її не пустила. А потім стало відомо, що саме у цей час над їхнім селом проходила радіоактивна хмара.
Мені ця жінка розказувала: "Ніколи собі не прощу............."

[rich-ka.livejournal.com]

Ми всі тоді були просто неба. Аж до 4 травня, коли виступив замміністра охорони здоров"я і пояснив, що нікуди ходити не треба. Моя знайома досі не може сусідові пробачити,той працював в КГБ, а вона його запитала, чи правда, що радіація і не можна гуляти з немовлям7 Він запевнив, що то все чутки, і вона гуляла з дитиною. А потім, випадково почула, як сусідський син комусь пояснює, виглянув з дверей у коридор і каже, що мені тато гуляти не дозволяє. Ну і вже після 4 травня пішла інформування.
Щодо інших країн, я читала, що у Швеції було повідомлення навіть раніше ніж в СРСР. Втім, інші країни не бачили пожежу просто під вікнами, як київське керівництво.

[yataghanger.livejournal.com]

Нагадало трохи щоденик Тані Савічевої.

[rich-ka.livejournal.com]

Я ж радянська дитина, я знала про Таню Савічеву і писала в її стилі.Зараз сама дивуюсь, чому писала так лаконічно.
Анну Франк і Анаїс Нін я тоді не читала.:)