Мистецтво йти між калюжами
Dec. 28th, 2012 09:02 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaМистецтво йти між калюжами опановували ми сьогодні з Мефодем. І вчора, до речі, теж. Вчора ми ходили по ялинку. Начитались Фіндуса з Петсоном і вирушили на базар. Фіндус з дідусем ходили в ліс, а враховуючи стан нашого базару, ми ходили в море. Найкращі ялинки, звичайно, продавались в найглибших калюжах. Продавці навіть дошки повикладали, аби можна було до них добратись . Правда, за щастя почути чемне "пані" я готова йти і по дошках. Ще й дати дві гривні "на каву".:)
А сьогодні ми нарешті виконали свій дідморозівський обов"язок. Бабуся наша знову хвора, тиск вже два дні туди-сюди скаче, і ніякої можливості залишити Мефодю з нею не було. То ж ми знову вбрались в чобітки, теплу куртку і рушили в місто. По дорозі нам трапились: дядько Віталій , який подарував Мефоді шоколадного діда Мороза, тьотя Лариса і ще один дядько з її кабінету, Мефодя розжився в них на яблуко, маленьку зебру і три маркери. Мама сидить зараз в розмальованій футболці, то ви розумієте, що маркери вже використовувались.
В Магі-центрі багато ялинок, і рибки гарні, а в Рошенівській крамниці рухомі ляльки у вітринах. О, у Вінниці тепер є новорічний базарчик, і яблука в карамелі продаються!
А потім ми добирались додому. Спочатку мали зайти в тепломережі, сказати показники, а звідти нам тільки через міст перейти. Мефодя через міст іти не хотів. І правильно. Весь тротуар на мосту - суцільна калюжа. Я злякалась, як в ту калюжу ступити, раптом там дірка і ми впадемо . А потім самій стало смішно, якби в мості були дірки, то не було б калюж.
Мефодя підняв ручки і заліз до мами. Так ми йшли через міст, у мами на руках. А від мосту - по калюжах. Така у нас методика, як ближче до хати, то обвішана пакунками мама завжди дозволяє Мефоді чапати по калюжах донесхочу. Все одно до перезування 5 метрів.
А сьогодні ми нарешті виконали свій дідморозівський обов"язок. Бабуся наша знову хвора, тиск вже два дні туди-сюди скаче, і ніякої можливості залишити Мефодю з нею не було. То ж ми знову вбрались в чобітки, теплу куртку і рушили в місто. По дорозі нам трапились: дядько Віталій , який подарував Мефоді шоколадного діда Мороза, тьотя Лариса і ще один дядько з її кабінету, Мефодя розжився в них на яблуко, маленьку зебру і три маркери. Мама сидить зараз в розмальованій футболці, то ви розумієте, що маркери вже використовувались.
В Магі-центрі багато ялинок, і рибки гарні, а в Рошенівській крамниці рухомі ляльки у вітринах. О, у Вінниці тепер є новорічний базарчик, і яблука в карамелі продаються!
А потім ми добирались додому. Спочатку мали зайти в тепломережі, сказати показники, а звідти нам тільки через міст перейти. Мефодя через міст іти не хотів. І правильно. Весь тротуар на мосту - суцільна калюжа. Я злякалась, як в ту калюжу ступити, раптом там дірка і ми впадемо . А потім самій стало смішно, якби в мості були дірки, то не було б калюж.
Мефодя підняв ручки і заліз до мами. Так ми йшли через міст, у мами на руках. А від мосту - по калюжах. Така у нас методика, як ближче до хати, то обвішана пакунками мама завжди дозволяє Мефоді чапати по калюжах донесхочу. Все одно до перезування 5 метрів.
