Про Пеньковського , Хрущова і так далі
Dec. 12th, 2012 04:34 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaМефодик спить, обклавшись машинками і тракторами.
З комп"ютерами так нічого і не вирішено, і поки що клацаю на старій клавіатурі про Віктора Суворова .
http://book-ye.com.ua/shop/product_11741.html, туточки можна подивитись і купити.Я забігла в книгарню "Є", аби оговтатись від звістки про смерть давнього друга і навіщось купила. Вдома вже роздивилась, що воно за книжка.
"Зелений пес" видав черговий опус Суворова про життя в СРСР. Я сама себе запитую, навіщо і кому воно потрібне? Мама моя теж дивується, а що, хіба є люди, які цього не знають? Такі риторичні запитання, бо деякі люди справді не знають. Чим далі ми від СРСР, тим смачнішою здається ковбаса і доступнішим відпочинок на узбережжі Чорного моря в профспілковому санаторії.А як воно було насправді - після реклами КПУ вже і не згадають.
Суворов назбирав багато моторошних історій про випробовування ядерної зброї на власній армії, і про мараз керівників 1\6 земної кулі. Я гадаю, молоді цікаво буде це прочитати. Мене ж привабила гіпотеза про Пеньковського.
Ті, хто читають мене довше, знають, що я з дитинства "закохана" в шпигунів і розвідників всіх часів і народів. А про Олега Пеньковського вперше дізналась ще в школі, наш воєнрук, з метою просвіти вичепив в коридорі такий плакат:"Люді, будьті бдітельни". Між іншим, був цей плакат не про Юліуса Фучіка, як ви могли б собі подумати. Хоча я перебільшую, хто тут ще пам"ятає про Юліуса Фучіка? Його "Слово перед стратою" і останні рядки "Моя гра закінчується, це вже не гра, це життя. А в житті немає глядачів. Люди, я любив вас, будьте пильні." ?
Як бачите, в дитинстві я мала гарну пам"ять і багато чого в неї залізло. Але воєнрук наш зовсім не був шанувальником чеського комуніста, страченого німцями. Плакатик той розповідав зовсім про іншу "бдітєльнось", про врага, який може "подслушать тєлєфонний разговор". І там ще було таке гасло "В пісьме своєм смотрі случайно не разгласі воєнной тайни".Наче ті пісьма не перечитувались цензурою.Тричі ха-ха. От крім гасел було ще й фото, як підлий зрадник Олег Пеньковський щось там закладає у таємну схованку для передачі клятим імперіалістам.
Я "підлим зардником" зацікавилась, і вже студенткою потрапили мені до рук спогади його британського зв"язкового Гревіла Вінна.Чомусь запам"яталось, як Пеньковський разом з Вінном влаштували вечірку, звичайно, це було за кордоном, і "підлий зрадник" розбризкував у готельному номері дорогі парфуми для пахощів. Просто так. А ще Вінн обурювався, що адвокат Пеньковського його в суді зовсім не захищав, обзивав його "міщанином" і не намагався знайти пом"якшувальні обставини.
Я ще тоді задумалась, навіщо полковник Пеньковський це все робив? Ну, не парфуми розливав, це зрозуміло, широка російська душа. А от чому він не втік на Захід? Навіщо ризикував, залишаючись в СРСР?
До спогадів Вінна була коротенька стаття когось з радянських істориків, і з неї я дізналась, що після арешту в сейфі Пеньковського знайшли чималу суму грошей, десятки тисяч. За рішенням офіцерських зборів їх передали родині "зрадника". Якщо ви жили в СРСР, ви розумієте, що це повна нісенітниця. З яких це пір офіцерські збори вирішують долю майна "зрадників"? Того самого майна, яке має бути конфісковане і передане державі. Аж ніяк не родині. Родина може вмирати голодною смертю, і ніякі офіцерські збори на це не зважатимуть.
Саме через цей маленький факт, якщо це дійсно факт, а не вигадка, я схильна повірити в гіпотезу Суворова. Пеньковський - ніякий не зрадник, він діяв за наказом вищого керівництва СРСР, стурбованого самодурством Хрущова. Сувором пише, що викладачі в тій "Єгипетській школі", тобто Військово-Дипломатичній Академії, де вчилися майбутній письменник Суворов і майбутній зрадник Пеньковський , це чудово знали і навіть не приховували.В приватних розмовах. Офіційно ж вони старанно таврували зрадника. І я могла б в це повірити, бо мені Пеньковський симпатичний як людина, що пішла іншим шляхом, нехай цей шлях привів його в прірву, все одно, так "лучше чем от водки и от простуд", я могла б в це повірити...але чи не є це черговою вигадкою Віктора Суворова? Що є правдою, то факт, що саме дії Олега Пеньковського у часи Берлінської кризи і Карибської кризи допомогли уникнути ядерної війни.
Загалом, якщо ви в дитинстві не читали "Лицом к лицу с Америкой" і стенограму двадцятого і двадцять другого з"їздів партії, я раджу почитати "Кузькіну мать"Віктора Суворова. Як необхідний елемент обов"язкової історичної освіти для мешканців колишнього СРСР.
З комп"ютерами так нічого і не вирішено, і поки що клацаю на старій клавіатурі про Віктора Суворова .
http://book-ye.com.ua/shop/product_11741.html, туточки можна подивитись і купити.Я забігла в книгарню "Є", аби оговтатись від звістки про смерть давнього друга і навіщось купила. Вдома вже роздивилась, що воно за книжка.
"Зелений пес" видав черговий опус Суворова про життя в СРСР. Я сама себе запитую, навіщо і кому воно потрібне? Мама моя теж дивується, а що, хіба є люди, які цього не знають? Такі риторичні запитання, бо деякі люди справді не знають. Чим далі ми від СРСР, тим смачнішою здається ковбаса і доступнішим відпочинок на узбережжі Чорного моря в профспілковому санаторії.А як воно було насправді - після реклами КПУ вже і не згадають.
Суворов назбирав багато моторошних історій про випробовування ядерної зброї на власній армії, і про мараз керівників 1\6 земної кулі. Я гадаю, молоді цікаво буде це прочитати. Мене ж привабила гіпотеза про Пеньковського.
Ті, хто читають мене довше, знають, що я з дитинства "закохана" в шпигунів і розвідників всіх часів і народів. А про Олега Пеньковського вперше дізналась ще в школі, наш воєнрук, з метою просвіти вичепив в коридорі такий плакат:"Люді, будьті бдітельни". Між іншим, був цей плакат не про Юліуса Фучіка, як ви могли б собі подумати. Хоча я перебільшую, хто тут ще пам"ятає про Юліуса Фучіка? Його "Слово перед стратою" і останні рядки "Моя гра закінчується, це вже не гра, це життя. А в житті немає глядачів. Люди, я любив вас, будьте пильні." ?
Як бачите, в дитинстві я мала гарну пам"ять і багато чого в неї залізло. Але воєнрук наш зовсім не був шанувальником чеського комуніста, страченого німцями. Плакатик той розповідав зовсім про іншу "бдітєльнось", про врага, який може "подслушать тєлєфонний разговор". І там ще було таке гасло "В пісьме своєм смотрі случайно не разгласі воєнной тайни".Наче ті пісьма не перечитувались цензурою.Тричі ха-ха. От крім гасел було ще й фото, як підлий зрадник Олег Пеньковський щось там закладає у таємну схованку для передачі клятим імперіалістам.
Я "підлим зардником" зацікавилась, і вже студенткою потрапили мені до рук спогади його британського зв"язкового Гревіла Вінна.Чомусь запам"яталось, як Пеньковський разом з Вінном влаштували вечірку, звичайно, це було за кордоном, і "підлий зрадник" розбризкував у готельному номері дорогі парфуми для пахощів. Просто так. А ще Вінн обурювався, що адвокат Пеньковського його в суді зовсім не захищав, обзивав його "міщанином" і не намагався знайти пом"якшувальні обставини.
Я ще тоді задумалась, навіщо полковник Пеньковський це все робив? Ну, не парфуми розливав, це зрозуміло, широка російська душа. А от чому він не втік на Захід? Навіщо ризикував, залишаючись в СРСР?
До спогадів Вінна була коротенька стаття когось з радянських істориків, і з неї я дізналась, що після арешту в сейфі Пеньковського знайшли чималу суму грошей, десятки тисяч. За рішенням офіцерських зборів їх передали родині "зрадника". Якщо ви жили в СРСР, ви розумієте, що це повна нісенітниця. З яких це пір офіцерські збори вирішують долю майна "зрадників"? Того самого майна, яке має бути конфісковане і передане державі. Аж ніяк не родині. Родина може вмирати голодною смертю, і ніякі офіцерські збори на це не зважатимуть.
Саме через цей маленький факт, якщо це дійсно факт, а не вигадка, я схильна повірити в гіпотезу Суворова. Пеньковський - ніякий не зрадник, він діяв за наказом вищого керівництва СРСР, стурбованого самодурством Хрущова. Сувором пише, що викладачі в тій "Єгипетській школі", тобто Військово-Дипломатичній Академії, де вчилися майбутній письменник Суворов і майбутній зрадник Пеньковський , це чудово знали і навіть не приховували.В приватних розмовах. Офіційно ж вони старанно таврували зрадника. І я могла б в це повірити, бо мені Пеньковський симпатичний як людина, що пішла іншим шляхом, нехай цей шлях привів його в прірву, все одно, так "лучше чем от водки и от простуд", я могла б в це повірити...але чи не є це черговою вигадкою Віктора Суворова? Що є правдою, то факт, що саме дії Олега Пеньковського у часи Берлінської кризи і Карибської кризи допомогли уникнути ядерної війни.
Загалом, якщо ви в дитинстві не читали "Лицом к лицу с Америкой" і стенограму двадцятого і двадцять другого з"їздів партії, я раджу почитати "Кузькіну мать"Віктора Суворова. Як необхідний елемент обов"язкової історичної освіти для мешканців колишнього СРСР.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-12-12 06:16 pm (UTC)а Суворова перечитала багато що.
no subject
Date: 2012-12-13 06:47 am (UTC)О,є ще хтось, хто читав Фучіка! В українському перекладі не було такої пафосної назви, скромно називалось - слово перед стратою. А Суворова я вперше читала ще у студентські роки і думала, що вже ніколи до нього не повернуся, а от бач, як каже Мефодя, виявилось, що не читала оту "Кузькіну мать".