rich_ka | Справи позичкові

Ранок.
У нас на садибі – Ліда з дітьми.
- Дайте подзвонити по телефону, бо завтра сьоме число.
Лідин телефон гавкнув після однієї з дитячих ігор, от вона і ходить щодня до нас, дзвонити. У мами акція київстарівська, і Ліда допомагає витратити акційні хвилини.
- Ну що,- запитую, - як там справи?
- Сказали, що завтра будуть гроші. На карточці.
Місяць тому, після чергової пиятики Ліда почала спродуватись. Продала меблі, телевізор, той , що за 4 тисячі (продала вона його за дві, і знайшлися покупці), коня вона продала ще взимку. Тепер Ліда потрібен кредит. Вона отямилась і збирається купувати коня, корову, меблі(!), і, мабуть, знову телевізор.
- Нащо мені старе, - пояснює, - я нове все куплю.
Кредит їй дають на 5 років у сумі 25 тисяч гривень, без довідки про доходи.
Гроші мають надійти завтра на її картку, ту, на яку соціальна допомога надходить.
За оформлення вона вже заплатила 600 гривень.
Я не можу в таке повірити.
Жінка з трьома дітьми, наймолодша дитина – рік і шість місяців, офіційно самотня, без роботи і без майна, який банк надасть їй кредит? Чи у нас вже американська система – беріть і витрачайте, потім будете віддавати
Відсотки – Ліда каже, що 5 відсотків річних. Знову неймовірно.
Перерахують на картку соціальну – банки зазвичай люблять, щоб гроші перераховувались на їх картки.
Назву банку не можу дізнатись, Ліда не називає, боїться, що переб»ю їй угоду. Натомість щодня дзвонить з маминого телефону і запитує, коли будуть гроші.
- Понімаєте, - пояснює вона мені,- там в угоді написано, єслі шо – вирішувати в судовому порядку. Значить не обмануть.