Уроки праці-2
Aug. 29th, 2011 08:19 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaСлово «шаблон» я вперше почула від тата. Якраз перед новорічними святами він залучив мене до виготовлення ялинкової гірлянди. Звичайно, не для нашої хатньої ялинки, а для чергового відкритого уроку. Ми зібрали усі наявні в хаті записи кольорового паперу і взялись до роботи. Гірлянда мала складатись з окремих деталей: щось схоже на обламаний золотий ключик. Спочатку треба було особливим чином скласти папір, потім прикласти шматочок картону з написом «шаблон», обвести і вирізати . Далі папір розкладали, виходила смужка з двома круглими дірками, її складали вдвічі , у отвір просували наступний «ключик», і так до плюс безмежності. Я старанно монтувала гірлянду, чергуючи жовті і червоні «ключики», на диво, вона залишилась в нашому домі і кілька років підряд навіть прикрашала ялинку.
Гірляндна інтрига була в іншому: по-перше, мій шедевр так і не потрапив на відкритий урок, натренувавшись,тато зробив ідеальніший варіант, бо у моєї гірлянди не дуже співпадали краї деталей. А по-друге, цей відкритий урок проводився в нашому класі, але не татом, а нашою вчителькою. Як гордо я натякала однокласникам, що насправді «оце» зробив мій тато!
Зараз мені здається, що все наше трудове навчання зводилось до виготовлення чогось по «шаблонам». Іноді нам дозволялось зробити сам шаблон. От в програмі було заплановано зробити ілюстрацію до казки народної,щось на зразок театрально декорації на білому фоні, в спеціально склеєній коробці, майже як на театральній сцені. Добрі вчительки підготували дітям вирізані з чорного паперу дерева. Вважалось, що діти самостійно такого не зроблять. Або вчительці хотілось трішки погратись у театр, і вона прикривалась турботою про дітей.:)Мабуть, на тому уроці мене прорвало, бо я взяла і самостійно вирізала те злощасне дерево, і навіть не одне. Перший варіант дерева був отим самим шаблоном. Мені і на думку не спало, що дерева можуть бути різними, вчителька ж нарізала однакових. Чи може я забагато хочу від маленької себе?
Мені неодмінно хотілось навчитись робити викрійки одягу. Це був той шаблон, який я хотіла зробити. На той час я легко шила сукні для ляльок, і виробила власний , трішки недбалий,стиль. Але це здавалось мені не зовсім правильним, я ж шила без викрійки! А поруч батьки активно захоплювались кравецтвом, шили мамі неймовірну сукню з купонного крепдешину, по хаті валялись клаптики тканини та паперові викрійки. Не довго думаючи, я взяла одну з численних книг під умовною назвою»Шиємо самі», а їх у хаті було»велікоє множество», і взялась робити викрійку сарафану для моєї ляльки.
Чудесне заняття для третьокласниці! Я виміряла ляльку сантиметром, ділила , множила і додавала , все «як книжка пише», а коли викрійка була вже майже готова, поскаржилась бабусі ,що «ніяк не виходить». Звичайно, мені хотілось, щоб бабуся мене похвалила! Та вона не зрозуміла, і взялась допомагати, перевіряти і приміряти. Пам»ятаю, бабуся дуже здивувалась, чому я обрала для викрійки сарафан у стилі»двадцятих », вона обрала б більш жіночний, приталений, з виточками. Я ж думала, що мій варіант буде легше шити, бо менше виточок. Та виготовлення шаблону на цей раз так втомило, що сил на пошиття сарафану не залишилось. Я викроїла його з тканини, змітала – і благополучно забула про його існування. Подібні речі в нашому домі називались «покидьків брат». З»ясувалось, що шаблони зовсім не полегшують життя.
Бо так воно і є, в житті або робиш щось по шаблону, або сама придумуєш шаблони. Третій варіант – мало ймовірний, навіть якщо людина вигадає щось нешаблонне, воно має всі шанси у майбутньому стати шаблоном.
Гірляндна інтрига була в іншому: по-перше, мій шедевр так і не потрапив на відкритий урок, натренувавшись,тато зробив ідеальніший варіант, бо у моєї гірлянди не дуже співпадали краї деталей. А по-друге, цей відкритий урок проводився в нашому класі, але не татом, а нашою вчителькою. Як гордо я натякала однокласникам, що насправді «оце» зробив мій тато!
Зараз мені здається, що все наше трудове навчання зводилось до виготовлення чогось по «шаблонам». Іноді нам дозволялось зробити сам шаблон. От в програмі було заплановано зробити ілюстрацію до казки народної,щось на зразок театрально декорації на білому фоні, в спеціально склеєній коробці, майже як на театральній сцені. Добрі вчительки підготували дітям вирізані з чорного паперу дерева. Вважалось, що діти самостійно такого не зроблять. Або вчительці хотілось трішки погратись у театр, і вона прикривалась турботою про дітей.:)Мабуть, на тому уроці мене прорвало, бо я взяла і самостійно вирізала те злощасне дерево, і навіть не одне. Перший варіант дерева був отим самим шаблоном. Мені і на думку не спало, що дерева можуть бути різними, вчителька ж нарізала однакових. Чи може я забагато хочу від маленької себе?
Мені неодмінно хотілось навчитись робити викрійки одягу. Це був той шаблон, який я хотіла зробити. На той час я легко шила сукні для ляльок, і виробила власний , трішки недбалий,стиль. Але це здавалось мені не зовсім правильним, я ж шила без викрійки! А поруч батьки активно захоплювались кравецтвом, шили мамі неймовірну сукню з купонного крепдешину, по хаті валялись клаптики тканини та паперові викрійки. Не довго думаючи, я взяла одну з численних книг під умовною назвою»Шиємо самі», а їх у хаті було»велікоє множество», і взялась робити викрійку сарафану для моєї ляльки.
Чудесне заняття для третьокласниці! Я виміряла ляльку сантиметром, ділила , множила і додавала , все «як книжка пише», а коли викрійка була вже майже готова, поскаржилась бабусі ,що «ніяк не виходить». Звичайно, мені хотілось, щоб бабуся мене похвалила! Та вона не зрозуміла, і взялась допомагати, перевіряти і приміряти. Пам»ятаю, бабуся дуже здивувалась, чому я обрала для викрійки сарафан у стилі»двадцятих », вона обрала б більш жіночний, приталений, з виточками. Я ж думала, що мій варіант буде легше шити, бо менше виточок. Та виготовлення шаблону на цей раз так втомило, що сил на пошиття сарафану не залишилось. Я викроїла його з тканини, змітала – і благополучно забула про його існування. Подібні речі в нашому домі називались «покидьків брат». З»ясувалось, що шаблони зовсім не полегшують життя.
Бо так воно і є, в житті або робиш щось по шаблону, або сама придумуєш шаблони. Третій варіант – мало ймовірний, навіть якщо людина вигадає щось нешаблонне, воно має всі шанси у майбутньому стати шаблоном.
