![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Либонь уже десяте літо....
Aug. 14th, 2013 04:32 pmМене сьогодні болить голова. Я випила таблетку, а дядько Фейсбук ( може він тітка?) пише : «Додайте книжки, які ви прочитали». І от я почала тицяти кнопки, і там, виявляється, є список рекомендованої літератури. Просто як в радянській школі. Як не дивно, однією з перших , запропонували прочитати «Кобзар» Шевченка. Фейсбук все про мене знає. Він знає, як я люблю Шевченка.
До речі, ті, хто мене знає менше ніж ФБ, в цей момент починають махати в мене перед носом бузинівським писанням, мовляв, як це ти, така сучасна людина, і любиш Шевченка? Чом ти робиш з нього ікону? Хіба ти не читала Б.?
Слухайте, я не читала. Мені шкода на це час тратити. Я закінчила другий курс інституту, якраз в те літо я з дідом була на морі, в Куяльнику, а там продавалась букіністична література. І дід купив мене спогади Лонгрина.Пантелєєва.
Не знаю, чи він читав його раніше, чи просто визначив, що мені таке буде цікаве. Зараз мене вражає його вибір і його знання. Втім, в нього було яскраве і насичене подіями життя, як і у всіх в СРСР, хто пережив другу світову війну з усіма її мандрівками туди і назад, за умови , що до «назад» ти ще існуватимеш у фізичному тілі. Можливо, десь в окупаційних газетах писали про Лонгрина? Чи на якихось курсах з підвищення кваліфікації згадала про ці спогади? Якраз тоді, в п»ятьдесят якомусь році, коли вони були надруковані.
Я оце пишу, пишу, не зважайте на сумбур вместо мислів, просто голова болить. Лонгрин – сучасник Шевченка, і він з великою повагою до нього ставився, і до його «недуга», як він називав алкоголізм. І вважав він цей недуг такою ж хворобою, як і всі інші, ну, наприклад, страждав би він на мігрені, чи артрит… Але недуг цей ніяк не впливав на ставлення до Шевченка як до генія. А от Куліша Лонгрин не любив, це я так, до речі. Видно, в Куліша був важкий характер, знову ж таки, якщо сучасників почитати. А Уляна Кравченко Куліша любила більше ніж Шевченка, як письменника, звичайно, вона ж його в очі не бачила. Це я до чого веду… людина в побуті може бути всяка, а особливо людина, яка мала такі страшні випробовування як Шевченко, але … я люблю «Кобзар» читати, і не пхайте мені того Бузину під ніс. От коли він, тобто Бузина чи інші любителі, напишуть хоча б кілька рядків, які б дорівнялись Шевченковим, тоді й поговоримо. Про них, не про Шевченка.
До речі, ті, хто мене знає менше ніж ФБ, в цей момент починають махати в мене перед носом бузинівським писанням, мовляв, як це ти, така сучасна людина, і любиш Шевченка? Чом ти робиш з нього ікону? Хіба ти не читала Б.?
Слухайте, я не читала. Мені шкода на це час тратити. Я закінчила другий курс інституту, якраз в те літо я з дідом була на морі, в Куяльнику, а там продавалась букіністична література. І дід купив мене спогади Лонгрина.Пантелєєва.
Не знаю, чи він читав його раніше, чи просто визначив, що мені таке буде цікаве. Зараз мене вражає його вибір і його знання. Втім, в нього було яскраве і насичене подіями життя, як і у всіх в СРСР, хто пережив другу світову війну з усіма її мандрівками туди і назад, за умови , що до «назад» ти ще існуватимеш у фізичному тілі. Можливо, десь в окупаційних газетах писали про Лонгрина? Чи на якихось курсах з підвищення кваліфікації згадала про ці спогади? Якраз тоді, в п»ятьдесят якомусь році, коли вони були надруковані.
Я оце пишу, пишу, не зважайте на сумбур вместо мислів, просто голова болить. Лонгрин – сучасник Шевченка, і він з великою повагою до нього ставився, і до його «недуга», як він називав алкоголізм. І вважав він цей недуг такою ж хворобою, як і всі інші, ну, наприклад, страждав би він на мігрені, чи артрит… Але недуг цей ніяк не впливав на ставлення до Шевченка як до генія. А от Куліша Лонгрин не любив, це я так, до речі. Видно, в Куліша був важкий характер, знову ж таки, якщо сучасників почитати. А Уляна Кравченко Куліша любила більше ніж Шевченка, як письменника, звичайно, вона ж його в очі не бачила. Це я до чого веду… людина в побуті може бути всяка, а особливо людина, яка мала такі страшні випробовування як Шевченко, але … я люблю «Кобзар» читати, і не пхайте мені того Бузину під ніс. От коли він, тобто Бузина чи інші любителі, напишуть хоча б кілька рядків, які б дорівнялись Шевченковим, тоді й поговоримо. Про них, не про Шевченка.
