(no subject)
Sep. 12th, 2009 11:40 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaВідтінків побільшало
у цьому дивному світі. Наче і знала, що він дивний, але щоб аж так! Які істоти почали проявлятись ! Зовсім іншого кольору.
Сьогодні в автобус зайшла ошатно вбрана пані і урочисто повідомила , що вона професійна жебрачка. Тільки і вміє, що милостиню просити. Більше нічим не займається.
Пасажири не чекали такого нахабства. зазвичай в автобус заходять з різними заламінованими довідками і заводять противним голосом " ізвінітє, конєчно, что к вам обращаюсь".
Пані Жебрачка не вибачалась. Вона з ентузіазмом розказала, що не пішла сьогодні просити під церкву, хоч її кликали Галя і Наташа (всі ж знаєте Галю і Наташу? От і я про те.) Під церквою в празник (який там празник?день міста?) можна багато заробити. (А нам що до того?) Натомість вона вирішила благословити тих,хто в дорозі. (Тобто нас)
- Так Бог мені дав. Не можу нічим іншим займатись, тільки просити.Пенсії вистачає на оплату комунальних і ліки для дочки.
Але вона просить не через малу пенсію. Вона має потребу упосліджуватись. Упосліджуватись весесло. Приймати жебрацтво як дар Бога. Не як кару, а як благословення. Як своє призначення - молитись за тих,хто в дорозі.
- Я б свою білизну брудну вичепила б у дворі . Хай би всі дивилися б. Так Бог мені дав, щоб наді мною сміялись.
Як же мені передати її голос ? Її жести ? Щастя у її обличчі?
Спочатку це дивувало, потім - смішило, під кінець я захопилась цією талановитою виставою. Чи життям.
Я простягла їй гривню і сказала:
- Це було прекрасно!
Як несподівано я стала щедрою. Я ж не подаю.
- Скажіть своє ім"я? Я буду за Вас молитись!
Я стала м"якою і лагідною. Я не хотіла, щоб вона молилась за мене і не хотіла її образити.
- Не варто. Краще помоліться за всіх.
- Ви знаєте, - довірилво схилилась до мене жінка,- ви знаєте, що ви доцент? А я студентка. Ви прийняли в мене сьогодні залік.
Я знову посміхнулась. Не знала, що відповісти.Ця жінка дарувала радість, але я боялась, що в наступну мить її радість вибухне неконтрольованим гнівом.
Надто дивна жінка. Надто радісна. Аж страшно.
Вона пройшлась до кінця автобуса, а повертаючись - знову зупинилась біля мене і поцілувала в щоку.
- Це вам за улыбку !
Я знову посміхнулась .
Мій Боже, який дивний світ!
у цьому дивному світі. Наче і знала, що він дивний, але щоб аж так! Які істоти почали проявлятись ! Зовсім іншого кольору.
Сьогодні в автобус зайшла ошатно вбрана пані і урочисто повідомила , що вона професійна жебрачка. Тільки і вміє, що милостиню просити. Більше нічим не займається.
Пасажири не чекали такого нахабства. зазвичай в автобус заходять з різними заламінованими довідками і заводять противним голосом " ізвінітє, конєчно, что к вам обращаюсь".
Пані Жебрачка не вибачалась. Вона з ентузіазмом розказала, що не пішла сьогодні просити під церкву, хоч її кликали Галя і Наташа (всі ж знаєте Галю і Наташу? От і я про те.) Під церквою в празник (який там празник?день міста?) можна багато заробити. (А нам що до того?) Натомість вона вирішила благословити тих,хто в дорозі. (Тобто нас)
- Так Бог мені дав. Не можу нічим іншим займатись, тільки просити.Пенсії вистачає на оплату комунальних і ліки для дочки.
Але вона просить не через малу пенсію. Вона має потребу упосліджуватись. Упосліджуватись весесло. Приймати жебрацтво як дар Бога. Не як кару, а як благословення. Як своє призначення - молитись за тих,хто в дорозі.
- Я б свою білизну брудну вичепила б у дворі . Хай би всі дивилися б. Так Бог мені дав, щоб наді мною сміялись.
Як же мені передати її голос ? Її жести ? Щастя у її обличчі?
Спочатку це дивувало, потім - смішило, під кінець я захопилась цією талановитою виставою. Чи життям.
Я простягла їй гривню і сказала:
- Це було прекрасно!
Як несподівано я стала щедрою. Я ж не подаю.
- Скажіть своє ім"я? Я буду за Вас молитись!
Я стала м"якою і лагідною. Я не хотіла, щоб вона молилась за мене і не хотіла її образити.
- Не варто. Краще помоліться за всіх.
- Ви знаєте, - довірилво схилилась до мене жінка,- ви знаєте, що ви доцент? А я студентка. Ви прийняли в мене сьогодні залік.
Я знову посміхнулась. Не знала, що відповісти.Ця жінка дарувала радість, але я боялась, що в наступну мить її радість вибухне неконтрольованим гнівом.
Надто дивна жінка. Надто радісна. Аж страшно.
Вона пройшлась до кінця автобуса, а повертаючись - знову зупинилась біля мене і поцілувала в щоку.
- Це вам за улыбку !
Я знову посміхнулась .
Мій Боже, який дивний світ!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-09-28 04:07 pm (UTC)no subject
Date: 2009-09-28 07:33 pm (UTC)чосьто я подумала, шо Ви зо Львова... а то є такий троха особливий львівський район, Кульпарків... то те саме, що Глеваха для Києва ;)
більше ста років тому, ще за Австрії, там звели (саме звели, а не збудували) лікарню, що нині зветься обласна клінічна психіатрична, ім. Протопопова... вибачайте,якщо Ви то всьо вже знаєте.
А в Ваших краях (якщо то Ваші краї - Вінниця) теж подейкують, що Пирогова в мавзолеї поміняли на Леніна?
no subject
Date: 2009-09-28 07:38 pm (UTC)Пирогова давно не бачила, і таку новину чую вперше.
no subject
Date: 2009-09-28 08:34 pm (UTC)анігдотів за участю Президента, щоб теє обігрували, не розповідають?
....
то є така совєтська городська легенда: що мумія Леніна буцімто не витримала чи то лихої долі, чи то радянського бальзамування, що мало таку ж якість як і все інше радянське - і Леніна тихцем замінили на Пирогова %). А справжній Ленін - в Вінниці!!
і:)))))).
no subject
Date: 2009-09-29 04:23 am (UTC)А про заміну мумії - у Вінниці в це не повірять, бо Пирогов старший за Леніна. Який сенс міняти на старіше тіло?
no subject
Date: 2009-09-29 05:42 am (UTC)....
нууу, Рамсеси й Аменхотепи й ще старіші.
в байці, напевно, натякалося на те, що в "етой странє" навіть мумію вождя зробити як слід не вміють :\.