![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaНеймовірний світлий і ніжний сон. Родичі, Лисогірка. Дядько і дід Іван, брат моєї баби.Чомусь ми вирішили орати город. І мишей в хаті не було, а мишача отрута - тепер обов"язковий атрибут всяких поїздок. І я тішилась, що ті миші згинули, нарешті.
Тепло на душі, так, наче я з дідом Іваном справді зустрілась, хоч він давно вже помер. Але скільки років нам би не було, тішимось від зустрічі з родичами, наче маленькі. Хоч ніхто не принесе нам цукерку.
Сьогодні прокинулась і довго складала всякі тексти. В голові. Думала, як це я перестала писати. Якби мені 5 років тому хтось таке сказав - не повірила б.
Тепло на душі, так, наче я з дідом Іваном справді зустрілась, хоч він давно вже помер. Але скільки років нам би не було, тішимось від зустрічі з родичами, наче маленькі. Хоч ніхто не принесе нам цукерку.
Сьогодні прокинулась і довго складала всякі тексти. В голові. Думала, як це я перестала писати. Якби мені 5 років тому хтось таке сказав - не повірила б.
