(no subject)
May. 12th, 2014 09:31 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
rich_kaА потім пішов дощ.
Бабуня наша поїхала в село, досаджувати город.
Ми з Мефодцем пішла "на "йоботу", і там Мефодя потішив громадськість малюнками і недавно вивченим словосполученням "вибойчий поцес".
Потім ми купили книжку з наклейками, улюблена синова розвага - клеїти ті наклейки.
Покрутились на майданчику, але було холодно і вітер , то ж пішли додому, одягати куртку і гратися книжкою.
Знову пішли на майданчик. А тут - почався дощ.
На моє щастя. Бо вже тиждень маю якусь сопливо-горлову інфекцію, і не хочу нікуди виходити. А Мефодь - всім серцем прагне на майданчик, і бажає там бути "до останнього клієнта".
І вечір у нас був тихий і спокійний. Мефодя накалапуцяв акварельних фарб у відерце з водою, і по черзі фарбував свої машинки. Жодна машинка не постраждала.:) Я втрутилась тільки тоді, як він вирішив перелити "фарбу" у паперову коробку з-під машинок.
В перервах між фарбуванням ми клеїли наклейки і читали останні новини з інтернету. На щастя, сьогодні було мало полонених...
І йшов дощ.
І повертається моя депресія.
Піти підлогу помити, чи що?
О, ще я взялась читати про чакри, і їх зв"язок з хворобами тіла.Вирішила, що мені негайно потрібно розблоковувати ледь не всі, але починати треба з низу. Все тому, що позавчора я розмовляла з давніми друзями, про вегетаріанство. До вагітності я багато років не їла м"яса, а завагітнівши - знову почала. Боялась дитині зашкодити.І от тепер бажано було б повернутись до вегетаріанської їжі.
- І що, - перепетав мене давній друг,- вже не хочеться?
Я замислилась.
- Ні, не "не хочеться", вже байдуже. Байдуже, що їсти.
Я так живу останнім часом. Їм "їжу", одягаю "одяг". А як воно називається - байдуже.
Може так має бути?
Хоча одне бажання в мене є, хочеться букет бузку поставити у вазу. Ніяк я не дійду до базару з бузком, ну а лисогірський - перецвітає без мене.
Бабуня наша поїхала в село, досаджувати город.
Ми з Мефодцем пішла "на "йоботу", і там Мефодя потішив громадськість малюнками і недавно вивченим словосполученням "вибойчий поцес".
Потім ми купили книжку з наклейками, улюблена синова розвага - клеїти ті наклейки.
Покрутились на майданчику, але було холодно і вітер , то ж пішли додому, одягати куртку і гратися книжкою.
Знову пішли на майданчик. А тут - почався дощ.
На моє щастя. Бо вже тиждень маю якусь сопливо-горлову інфекцію, і не хочу нікуди виходити. А Мефодь - всім серцем прагне на майданчик, і бажає там бути "до останнього клієнта".
І вечір у нас був тихий і спокійний. Мефодя накалапуцяв акварельних фарб у відерце з водою, і по черзі фарбував свої машинки. Жодна машинка не постраждала.:) Я втрутилась тільки тоді, як він вирішив перелити "фарбу" у паперову коробку з-під машинок.
В перервах між фарбуванням ми клеїли наклейки і читали останні новини з інтернету. На щастя, сьогодні було мало полонених...
І йшов дощ.
І повертається моя депресія.
Піти підлогу помити, чи що?
О, ще я взялась читати про чакри, і їх зв"язок з хворобами тіла.Вирішила, що мені негайно потрібно розблоковувати ледь не всі, але починати треба з низу. Все тому, що позавчора я розмовляла з давніми друзями, про вегетаріанство. До вагітності я багато років не їла м"яса, а завагітнівши - знову почала. Боялась дитині зашкодити.І от тепер бажано було б повернутись до вегетаріанської їжі.
- І що, - перепетав мене давній друг,- вже не хочеться?
Я замислилась.
- Ні, не "не хочеться", вже байдуже. Байдуже, що їсти.
Я так живу останнім часом. Їм "їжу", одягаю "одяг". А як воно називається - байдуже.
Може так має бути?
Хоча одне бажання в мене є, хочеться букет бузку поставити у вазу. Ніяк я не дійду до базару з бузком, ну а лисогірський - перецвітає без мене.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-05-12 07:10 pm (UTC)все минеться...
no subject
Date: 2014-05-12 09:44 pm (UTC)Може так має бути?*
Щодо одягу - не певен, а от щодо їжі - однозначно так!
Тобто час від часу можна себе побалувати чимось смачненьким, але - на моє глибоке переконання - до повсякденної їжі ставитися треба саме так: як до просто їжі. "Хліб наш насущний дай нам сьогодні" - краще просто не скажеш
Думаю, це правильно не тільки для духовного, але й для фізичного здоров"я
(перепрошую за надмірний пафос, але це справді принципово НМД))
no subject
Date: 2014-05-13 06:28 am (UTC)no subject
Date: 2014-05-13 12:58 pm (UTC)чим раніше з цим дарконом почати боротися - тим легше перемогти. з самого дна криниці вибиратися важко, хоча й можливо.