(no subject)

Чогось подумала про похорон тітки Насті, той, на якому Мефодя намагався відібрати в панотця святу книжку.
Подумала, що то чи не перший похорон найстаршої в родині, на якому родичі нічого не готували. Традиційні похоронні обряди раніше включали в себе, як обов"язковий компонент,  нарізання салату і крутіння голубців. Жінки в родині мусили щонайменше добу стояти над каструлями. На дворі розкладали вогонь, варили в великому баняку борщ, смажили рибу на бороні, і обов"язково готували кисіль чи компот на солодке. Найкраще ті киселі .компоти вдавались у маминої дядини Люби. Чомусь пам"ятаю якійсь сорокдень, за бабою Тетяною, здається, і велику чотирьохвідерну каструлю вишневого компоту. Того компоту на дні залишилось, а ми поїхали в місто, і  наступного дня повернулись. Я сподівалась застати компот, а він скис.
Отаке.
Але  ті похорони - які то були приємні дні мого дитинства. Скільки розмов я переслухала, стоячи з ножем над салатними мисками! А обов"язковий стіл для своїх, коли поминки закінчились, і за стіл сідають найближчі родичі і сусіди, ті, хто готував і подавав.І вже нікуди не поспішають, згадують, згадують, згадують. А потім - поки посуду помиють і столи розволочать...Тут хочеш не хочеш, а мусиш родинні стосунки налагоджувати.
За тіткою Настею навіть посуду ми не мили. І "столу для своїх" не було, подавали замовлені страви дівчата з фірми, що обслуговує поминки. І вийшло все швидко, навіть не поговорили. Бо розмови і спогади "за нарізанням салатів" - це природно, а за поминальним столом - якось не дуже зручно згадувати дитячі пригоди, пристойно було б говорити про покійну. Але і ця розмова не клеїлась.
Я  подумала, що оця новітня мода - запрошувати фірму для обслуговування поминальних обідів, не дає до кінця відпустити, прожити втрату. І вже точно, не згуртовує родину. Була б доречна американська традиція, приносити на поминки  власноруч приготовлену їжу.. І я, мабуть, так і робитиму надалі, якщо матиму час і натхнення. Можна ж спекти щось солодке, чи пиріжки з пончиками на закуску. Щось таке, що робило б поминки більш родинними, чи що. Таке, чим родичі могли б потім повечеряти чи поснідати, чи до чаю з"їсти.
І знаєте що, коли я помру, а я сподіваюсь, що це буде нескоро, ви,будь ласка, приготуйте мені щось на поминки. Не лінуйтесь. Хоча б пиріжки спечіть.