Старий пісенник, або маму не завжди треба слухати

Ще на початку травня шукали старі папери на розпал, розпалюємо ми переважно трактуваннями класиків чи методичками для допоміжної школи шестидесятих років, так от, знайшли старий пісенник. Не те, щоб дуже старий, на деяких сторінках дати, 1975 рік, ніхто з нашої родини не зізнався в авторстві, а що в той рік троє людей працювали в школі\педучилищі, то, мабуть, зошит цей належав комусь з учениць. Як потрапив в нашу хату – загадка. До речі, я його пам»ятаю з дитинства, читала в початкових класах.
В пісеннику багато всякого, і пісні, і гороскопи, і поради дівчатам\хлопцям. Я чомусь думала, що пісні всі російські, але ні, 50х50, обома мовами. Деякі тексти просто шедевральні, ніде досі їх не зустрічала. От вам, для апетиту, пісенька «Над тихою Волгою-річкою», зважайте, що мильних опер тоді не показували, мусили люди якось викручуватись.

Над тихою річкою Волгою
Де з милим сиділи удвох
Ой  там мої карії очі
Так ясно горіли вогнем.

Послухай же, люба дівчино,
Що я тебе вірно люблю
І я поспішив на свідання,
Щоб тайну відкрити свою.

Хотів тебе взять за дружину
Хотів я з тобою пожить
Та чогось моя старая мати
Засватать тебе не велить.
( І що ж було далі? )