Про якість

Я  тиждень у місті, всякі клопоти і проблеми, до інтернету не можу добігти ніяк.
Була тут на одній громадській конференції, про розвиток бібліотек, і там показували бук-трейлери і кліпи, зняти українськими бібліотекарями. Різні теми, якість різна, зрозуміло, що любительскі, втім, я не про якість  кліпів хотіла написати. Там був бук-трейлер про "Зів"яле листя", і коли після всіх вампірів, привидів, Солох і т.д, прозвучало "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", один рядок з пісні, навіть не знаю, у чиєму виконання, Гнатюк? Козловський?, розумієте, це було справжнє. Відчуття справжнього мистецтва, справжньої цінності, справжньої літератури і музики.
Я вкотре задумалась над тим, що дивлюсь, що слухаю і що читаю. І як мало навколо мене справжнього.
Ну от, далі мало бути багато цікавого, але що зі мною? Натисла не ту кнопку, і все зникло.
Я ж писала про "Канкан в англійському парку", про отой фільм , чисту радянську агітку, в якому я колись почула кілька рядків українською мовою, вірш, і пам"ятаю це й досі. Про оте дивне почуття українського, яке живе в мені десь глибоко, і достатньо йому маленької шпаринки, аби вийти на білий світ, а я досі не втямлю, що це і звідки, чому мені таке рідне "щастя це, хвилини півтори,.. овечі хутра, сині вечори, ти вернешся, воно тобі насниться". Дитячі спогади? А "дівчину з горіха терня" я в дитинстві чи хоча б раз чула? :)
А саме сьогодні дивилась "Силу", я влітку традиційно турецькі серіали дивлюсь, бо інших телевізор в селі не показує, а тут залізла в інтернет, щоб подивитись, що там далі, і думала, чом Буран з Силою не поїдуть з того міста? Нащо їм ті дикі люди ? Нащо жити між тими, хто посилає дітей вбивати дорослих? Хто маніпулює чужими долями в ім"я традиції? Вже ж з їхніми статками могли б жити в інших країнах... Я так думала, а сама? "Щастя це, хвилини півтори", і чи буде інше?