Спогади про цю весну

А коли мене запитають, колись, через десятки років, мене, втомлену і сиву, запитають про цю весну,  мовляв, а як ви жили тоді, в травні 2013, я не хочу нічого розповідати. Нічого про сумніви, страхи, спогади і роздратування. Нічого про розпач і паніку,  жодного слова про безнадію і про головний біль. Я навіть про спеку не говоритиму.  І про комарів теж. Не сподівайтесь.
Я скажу: " В травні 2013було тепло. Ми пили чай з м"ятою."
Хоча, ні, м"ята - це трохи банально.
Я краще скажу так : "Ми пили чай з сушеними суницями".
Це все, що я хочу пам"ятати про цю весну.
Чай з сушеними суницями. Великі глиняні кружки з зеленою поливою, така трішки недбала робота, барва переходить від бежевого до зеленого, химерні плями, що видають невмілого, але щирого майстра. І жменька суниць в глибокій керамічній мисці, все, що залишилось від зимових запасів.
Я уявляю собі це так чітко, зелені кружки і запах суниць. Я вигадаю подробиці. Скатерки і серветки. Плетені крісла і довгі лави. Білий бузок в синій вазі. Альтанка з серпанком, від комарів.
Втім, про комарів я не розповідатиму. Тільки чай з сушеними суницями.
Цієї весни я пила чай з сушеними суницями. Чуєте, спокійні і досвідчені нащадки? Вірте, так воно і було...