Пост фіалковий

В селі пахне фіалками. До цього не зразу звикаєш, порпаєшся в городі, і раптом - фіалки. Хоч їх всюди в садку багато, але в місті квіти чомусь не пахнуть, і я поступово звикаю, що так має бути, в місті квіти інтернетні, красива картинка для лайків, а в селі - живі, цвітуть і пахнуть.
Колись давно я накопала на займиську  фіалкових кущів, просто брилами викопала, і принесла в наш садок. Не минуло й двадцяти років, як вони цвітуть всюди.І я розумію, чому колись хотіла тут жити. Хотіла встати рано, вийти в садок і нюхати фіалки.Сидіти на ганку з чашкою зеленого чаю в руці і дивитись на небо. А там - лелеки.
Лелеки наші ще не прилетіли. В одному місці ,  на схилах   бачила сніг. В місто повертатись не хотілось. Сьогодні такі втомлені з Мефодем, що готові були цілий день лежати в ліжку. Тобто я була готова. А Мефодя вирішив дивитись мультик про Анжеліну-балерину.Всівся в кріслі і категорично відмовився йти на прогулянку. Думаю, мабуть, що вчора нагулявся на два дні.