Про важливість дат і подій

Я зараз Ярослава Грицака читаю, то передмови, то збірку про життя і смерть. Грицак цікаво пише, а головне - він намагається докопатись до істини, попри всякі міфи українські. І про Франка, і про Бандеру, і про українську історію.
Зачепилась за цитату з Покровського, мовляв, Сусанін справді не знав дороги. Бідолашний Сусанін! З російського боку у френд-стрічці  обурювались, що в Росії тепер до поляків додають і литовців. Мовляв, литовці теж там були. Не хочу їх розчаровувати, що і українці там ходили, разом з поляками. А якщо Сусанін не знав дороги ....
Бо що таке наше українське політичне життя і українська історія? Тут  суцільні Сусаніни ходять. І в сенсі, що дороги не знають, і в іншому - ми не знаємо справжні причини подій сучасних, а що казати про минулі. Навіть більше, є речі, які ще можна встановити, опитати свідків, записати, а - нєт, як тут запишеш спогади учасників акцій протесту,  і не запитаєш їх, за що стояли? В сенсі - скільки давали добових? Або - священна корова української демократії, Народний Рух,  ланцюг,  єднання,   а мій однокурсник через багато років з гіркотою згадує другий з"їзд,  висували делегатами студентів, а поїхали дорослі дядьки, бо що та молодь розуміє, а якщо й прорвався який студент, то, ясно, в керівні органи його\її не пустили, бо що та молодь знає, от коли треба голодувати чи прапор підняти, тоді - прошу, молоді люди, вам дорога.
Чи святкування естонської незалежності під виглядом чоловічого дня? Мефоді минулого року навіть подарунок подарували. Чиста нісенітниця, де Нарва, де Псков, а де Мефодя? А яка різниця, чую я звідусіль, є привід привітати, то будемо вітати.  Я з приводом згодна, я за те, щоб вітати, хоч щодня.  З днем назалежності Естонії. Виключно чоловіків. Так і постановимо.

І, до речі, я зрозуміла, чому Мефодю вітають 23 лютого. Бо у нього є маленький естонський прапорець. Він ним іноді грається.