Право на сум

Колись давно прочитала фразу і довго вона для мене залишалась незрозумілою.
Якщо не дозволяєш собі відчувати біль, не зможеш відчути радість.
Сьогодні в мене інсайт. Я нарешті збагнула.

Сумно посміхаюсь.

Сумувати іноді корисно.
Корисніше ніж зберігати фальшивий оптимізм і переконувати себе, що все прекрасно.
Все прекрасно, просто трішки сумно. З незрозумілих для себе самої причин.
Може мамська рутина впливає, чи погода ? Може чергова вікова криза настала?
Не хочеться розкопувати власну давню історію.
Хочеться сумувати.
В нинішньому сумові відчуваю себе більш живою, не роботом ( ага,таки мамська рутина), а живою людиною. З правом на сум. А отже – і на радість.

Добре,що у мене є теплим жовтогарячий халат з капюшоном, можна в нього закутатись, налити собі чаю , вмоститись в кріслі і сумувати.
Поки не набридне.