Реманент для Мефодика

У Мефодика, як у справжнього куркуленяти, є свій реманент: граблі, лопата і відерце. Зараз буде уточнення, пишу слово «правда»,ви ж розумієте, що у нас не буває все як у людей, от і реманент наш особливий. Ми його купували в комплекті, відерце з граблями і лопаткою, бо вийшли якось на майданчик, а там - нова мода, всі в піску граються, порозкидали граблі з лопатами, а ми – без нічого. На щастя, супермаркет поруч, а в ньому – магазин іграшковий, ми прямо на лісапеті заїхали і питаємо:
- Є у вас лопата чи граблі?
Якщо чесно, запитання звучало інакше, з маленьким уточненням в кінці. Трішки про цінову політику .
Саме через це уточнення продавчиня довго перебирала граблі і лопати по ціні справжніх. Я ледь не купила одні, такі зелененькі, і досить великі. У нас загалом напружена ситуація з граблями. Бабуня цього літа аж двоє загубила, і де – в нашому садку.
Як можна у власному садку загубити граблі?
От навіщо про таке запитувати. Всі знають, що у власному садку можна губити все підряд, а от як можна у власному садку за два літніх місяці і один осінній не знайти двох граблів(одні металеві і одні дерев»яні), оце вже цікаве запитання. Ми й досі не можемо знайти відповіді. Вона загубилась разом з граблями.
Деякі ідеї щодо цього у нас є.
Теоретично – граблі мали б залишитись десь під деревом, а практично…думаю, що вони стали травою, ну відбулась у них граб лева традиційна реінкарнація, тільки я не знаю, стати травою для граблів – вищий ступінь, чи кара кармічна…

Так от , продавчиня в магазині перебрала весь інструмент-реманент для малих куркуленят, і нарешті знайшла комплект якраз для нас: граблі, лопатка, відерце, і ще дві форми для пасочок, червона полуничка і невідомий науці рожевий гібрид черешеньки-вишеньки.І все це добро коштувало, скільки б ви думали? Всього десять гривень, за запакований у червону сіточку комплект. Сіточка - важлива деталь, якщо по дорозі на майданчик загубимо, то все разом.:).
Ми швиденько розрахувались, швиденько, бо ж там увесь пісок перекопають, поки ми тут моняємось, і скерували лісапету на дитячий майданчик.
Мефодик всівся між дітьми в пісок, я дістала з червоної сітки реманент, граблі,лопатку, червону полуничку і невідомий науці гібрид черешеньки-вишеньки, і зелене відерце. Коли я побачила відерце, то одразу ж зрозуміла, як нам пощастило. Ні в кого на майданчику такого немає. Справжнє дитяче щастя! Бабуня, як людина практична і з великим життєвим досвідом, з визначенням»пощастило», досі не згодна, вона каже, візьміть скотч і замотайте, хай дитина має нормальну іграшку.
Ага, ще скажіть, що треба було повернутись в іграшковий магазин і вимагати інше відерце. Та ніколи!
Насправді, ми маємо унікальну річ, єдину і неповторну, неповторнішу за нашу лісапету ( а наша лісапета – ви ж знаєте, найлісапетніша з усіх лісапет в світі), так от – ми маємо маленьке відерце не просто зелене з жовтою ручкою, таке у всякого може знайтись, а – зелене, увага, вдумайтесь, зелене відерце з двома (!!!) ручками! Права ручка довша за ліву! Можна носити по черзі, до обіду за коротшу ручку, після обіду – за довшу!
От як Мефодику пощастило!
Тепер він відерце з рук не випускає, переживає, щоб не вкрали, тобто, щоб не проросло травою, як бабуніні граблі.